Плодожерки

Плодожерки належать до родини Листовійки (Tortricidae), ряду Лускокрилі (Lepidoptera). Це дрібні метелики, що ведуть нічний або сутінковий спосіб життя, через що їх важко помітити.

Крила імаго мають маскувальне забарвлення, зазвичай сіро-буре, що дозволяє їм ідеально зливатися з корою дерев. У стані спокою крила складені «будиночком».

Гусениці, що завдають основної шкоди, мають довжину близько 15–20 мм. Колір тіла варіюється від білуватого до насичено-рожевого з темною головною капсулою.

Яйця відкладаються самками поодиноко, вони дуже дрібні, овальні та напівпрозорі. Знайти їх на листі або молодих зав'язях вкрай важко без спеціальних засобів.

Лялечки розвиваються у щільних коконах, у яких гусениці влаштовуються в шпаринах кори, у ґрунті або рослинних рештках для зимівлі.

Головними об'єктами атаки є плодові культури: яблуня, груша, слива, персик, абрикос. Кожен вид плодожерки часто прив'язаний до своєї кормової рослини.

Гусениці проникають усередину плоду, прокладаючи ходи до насіннєвої камери. Це призводить до передчасного опадання ще недозрілих плодів.

Пошкоджені плоди втрачають свій товарний вигляд, у місцях пошкоджень накопичуються екскременти, що сприяє розвитку хвороб, зокрема плодової гнилі.

Рівень пошкодження врожаю без вжиття заходів може досягати критичних показників, роблячи більшу частину плодів небезпечними для зберігання.

Молоді дерева, які страждають від масового пошкодження, стають ослабленими, що знижує їхню загальну морозостійкість та продуктивність у наступні роки.

Перший виліт метеликів зазвичай збігається з періодом цвітіння зерняткових культур. Це стається, коли середньодобова температура сягає +15°C.

Тривалість розвитку одного покоління сильно залежить від кліматичних умов регіону. У теплих зонах шкідник встигає дати кілька генерацій на рік.

Зимують шкідники переважно в стадії гусениці останнього віку в коконах. З початком стабільного тепла вони заляльковуються.

Активність імаго найбільш виражена у вечірні години, коли відбувається масове відкладання яєць на листя та поверхню зав'язей.

Літ наступних поколінь часто накладається один на одного, що створює безперервний потік шкідників протягом усього літнього періоду.

Характерною ознакою є поява дрібних отворів на плодах, навколо яких видно «бурове борошно» — залишки вигризеної тканини та екскременти гусениці.

Масове опадання зав'язей наприкінці весни та влітку є прямим сигналом того, що гусениці почали проникати всередину плодів.

Наявність метеликів у феромонних пастках є надійним індикатором, який свідчить про необхідність проведення захисних обробок саду.

Огляд стовбурів дерев дозволяє виявити місця зимівлі гусениць, що допоможе оцінити чисельність популяції в наступному сезоні.

Всередині плоду можна виявити гусеницю, яка встигла прогризти хід до насіння, роблячи такий фрукт непридатним для вживання.

Для захисту саду необхідний комплексний підхід, що включає механічні, біологічні та хімічні методи боротьби протягом вегетації.

• Встановлення феромонних пасток для дезорієнтації метеликів та моніторингу їхньої чисельності.
• Регулярне збирання та винесення падалиці з саду для запобігання переходу гусениць у ґрунт.
• Обробка дерев біопрепаратами на основі вірусів або бактерій, безпечних для корисної фауни.
• Використання ловчих поясів з мішковини на стовбурах для збору гусениць, що шукають місце для заляльковування.
• Своєчасне застосування інсектицидів у критичні фази розвитку шкідника (масове відродження гусениць).