Ліщиновий довгоносик

Ліщиновий довгоносик (Curculio neocorylus) належить до родини довгоносиків (Curculionidae), ряду твердокрилих. Це жук, головною ознакою якого є надзвичайно довгий хоботок, що за довжиною майже дорівнює тілу самого комахи.

Тіло жука має сіро-коричневий або жовтуватий відтінок, що дозволяє йому ефективно ховатися на корі дерева. Довжина імаго становить приблизно 6–9 міліметрів, а на спині часто спостерігається густий волосяний покрив.

Личинка цього шкідника білого кольору, має вигнуте безноге тіло та коричневу голову. Вона пристосована до життя всередині ядра горіха, де проходить основний етап її росту та живлення.

Розвиток відбувається з повним перетворенням, що включає фази яйця, личинки, лялечки та імаго. Кожен етап тісно пов'язаний з біологічним ритмом розвитку ліщини та фундука.

Зимують переважно личинки в ґрунті, де вони заляльковуються навесні, будуючи щільні камери, що захищають їх від несприятливих погодних умов.

Основними об'єктами ураження є ліщина звичайна та культурні сорти фундука. Шкідник здатен завдати значної шкоди промисловим плантаціям горіхоплідних культур.

Дорослі особини пошкоджують листя та зав'язь горіхів, проколюючи їх своїм довгим хоботком. Хоча це і завдає шкоди дереву, справжня загроза походить від личинок.

Самка довгоносика прогризає отвір у молодій шкаралупі горіха і відкладає туди яйце. Личинка, що вилупилася, виїдає ядро горіха, залишаючи всередині лише власні екскременти.

Уражений горіх стає порожнім всередині та втрачає будь-яку товарну цінність. Часто такі плоди передчасно жовтіють і масово опадають на землю раніше терміну дозрівання.

При високій чисельності популяції шкідника садівники можуть втратити більше половини врожаю, що робить контроль цього об'єкта критично важливим для господарства.

Вихід імаго з ґрунту на поверхню припадає на кінець травня — початок червня, коли температура ґрунту та повітря стає оптимальною для активності комах.

Період додаткового живлення жуків триває близько 2–3 тижнів. У цей час вони активно заселяють крони дерев, спаровуються та готуються до процесу розмноження.

Яйцекладка починається у фазі формування молодих плодів, поки шкаралупа ще залишається достатньо м'якою для механічного пошкодження хоботком самиці.

Личинки розвиваються всередині плодів протягом усього літа. До серпня-вересня вони досягають зрілості, прогризають вихідний отвір у шкаралупі та падають у ґрунт для зимівлі.

Цикл розвитку зазвичай є однорічним, проте в умовах прохолодного літа тривалість генерації може розтягуватися на довший період, що впливає на методи боротьби.

Найбільш характерною ознакою зараження є наявність круглих отворів у шкаралупі горіхів. Ці дірочки виглядають так, ніби вони були просвердлені гострим інструментом.

Масове опадання передчасно пошкоджених плодів у липні-серпні є чітким сигналом активності шкідника на ділянці, що вимагає негайного огляду дерев.

При візуальному огляді листя можна виявити невеликі проколи, які залишають жуки під час живлення на початкових етапах появи після зимівлі.

Якщо розколоти горіх з підозрілим отвором, всередині майже напевно можна знайти білу личинку або сліди її життєдіяльності у вигляді темних екскрементів.

Пошук комах методом струшування крони на білу тканину в ранковий час допомагає оцінити ступінь зараження саду шкідником і прийняти рішення про обробку.

Найефективнішою агротехнічною дією є збір та знищення падалиці, оскільки личинки, що залишилися всередині опалих горіхів, продовжують свій цикл розвитку.

Глибока перекопка пристовбурних кіл восени або навесні сприяє пошкодженню лялечок і винесенню їх на поверхню, де вони гинуть від хижаків або холоду.

Хімічний захист передбачає обприскування дерев інсектицидами в період масового виходу жуків, до того як вони почнуть відкладати яйця всередину горіхів.

• Використання феромонних пасток для моніторингу та контролю популяції.
• Механічне струшування жуків з дерев на підстилку та їх подальше знищення.
• Вибір стійких до шкідників сортів фундука при плануванні нових насаджень.

Біологічні засоби, наприклад використання мікробіологічних препаратів, що містять ентомопатогенні гриби, можуть бути ефективними для зменшення чисельності шкідника в ґрунті.