Каштановий довгоносик

Каштановий довгоносик (Curculio elephas) — небезпечний шкідник, що належить до родини довгоносиків (Curculionidae). Доросла комаха має характерний довгий і тонкий хоботок, який допомагає самці проникати всередину твердих плодів для відкладання яєць.

Тіло жука вкрите густими лусочками сіро-коричневого кольору, що робить його непомітним на корі дерев. Розмір імаго становить близько 6–10 мм, причому самки зазвичай більші за самців через довший рострум.

Личинка шкідника товста, білого кольору з коричневою головою, безнога, має вигнуту форму. Вона веде прихований спосіб життя, розвиваючись виключно всередині плодів каштана або дуба, що захищає її від багатьох зовнішніх факторів.

Життєвий цикл комахи переважно однорічний, проте за несприятливих умов личинки можуть залишатися в ґрунті у стані діапаузи до трьох років, що значно ускладнює повне викорінення шкідника з ділянки.

На стадії лялечки комаха зимує у ґрунті під кроною кормового дерева, де створює спеціальну камеру, заглиблюючись на кілька сантиметрів у ґрунт або підстилку.

Головними об'єктами живлення личинок є плоди їстівного каштана та дуба. Шкідник завдає значної шкоди врожаю, виїдаючи ядро ореха, що робить його непридатним для вживання або посадки.

В роки масового розмноження пошкодження плодів може сягати 80%. Це створює серйозну проблему не лише для промислових садів, а й для лісових господарств, де через жука погіршується процес природного відновлення дубових лісів.

Пошкоджені плоди часто загнивають, оскільки отвори, які прогризають личинки при виході, стають «воротами» для проникнення спор пліснявих грибів та бактерій, що псують цілі партії продукції.

Економічна шкода полягає у втраті товарного вигляду продукції, зниженні відсотка схожості насіння та необхідності додаткових витрат на фумігацію або сортування врожаю перед реалізацією.

Особливо вразливими є насадження з високою щільністю дерев, де шкідник швидко поширюється, використовуючи старі дерева як основну кормову базу для постійної репродукції.

Літ імаго починається в кінці літа, зазвичай у другій половині серпня, коли плоди починають активно наливатися та дозрівати. У цей час жуки виходять з ґрунту на стовбури дерев.

Після спарювання самки приступають до відкладання яєць. Використовуючи хоботок, вони висвердлюють отвір у шкаралупі молодого плоду, куди поміщають одне яйце. Одна самка може пошкодити величезну кількість орехів.

Личинки, що вилуплюються, інтенсивно живляться вмістом плоду протягом приблизно одного місяця. Після досягнення зрілості вони прогризають отвір і залишають плід, що часто збігається з моментом опадання орехів на землю.

Вихід личинок у ґрунт відбувається восени. Там вони готуються до зимівлі, заглиблюючись у ґрунт. Частина популяції залишається в ґрунті до наступного сезону, а частина може впасти у довготривалу діапаузу.

Моніторинг популяції варто проводити в серпні за допомогою методів відлову на клейові пастки або візуального огляду крон дерев на наявність жуків під час їх масового виходу.

Найбільш очевидною ознакою ураження є наявність круглих отворів у шкаралупі плодів, діаметром близько 1–2 міліметрів. Ці отвори свідчать про те, що личинка успішно завершила свій цикл розвитку і вийшла назовні.

Орехи, в яких знаходиться личинка або які були пошкоджені, часто передчасно опадають на землю. Якщо розрізати такий плід, всередині можна знайти саму личинку або сліди її життєдіяльності у вигляді темних екскрементів.

Наявність великої кількості порожніх оболонок на поверхні ґрунту під деревом у вересні-жовтні є прямим підтвердженням високого рівня інвазії довгоносиком.

Зовнішня деформація плодів, хоч і зустрічається рідше, також може бути симптомом, оскільки розвиток личинки всередині порушує нормальний процес формування ядра ореха.

Відсутність ознак «виходу» при зовнішньо цілих плодах не означає відсутність шкідника — всередині можуть знаходитися личинки ранніх вікових стадій, що потребує ретельного огляду врожаю при зборі.

Основним агротехнічним заходом є швидке збирання врожаю. Опалі плоди потрібно прибирати щодня, щоб не дати личинкам вийти з них і заглибитися в ґрунт для зимівлі.

Важливим методом є глибока перекопка ґрунту або оранка в міжряддях восени. Це дозволяє винести личинок на поверхню, де вони стають здобиччю птахів або гинуть від морозів та пересихання.

Для біологічного захисту можна використовувати внесення ентомопатогенних препаратів на основі гриба Beauveria bassiana безпосередньо під крони дерев у період заляльковування шкідника.

Хімічні обробки проводять інсектицидами в період масового виходу імаго до початку відкладання яєць. Важливо дотримуватися регламентів застосування для збереження екологічної безпеки врожаю.

• Щоденне прибирання опалих плодів.
• Перекопка ґрунту восени.
• Використання біопрепаратів для обробки ґрунту.
• Встановлення феромонних пасток.
• Хімічна обробка дерев у серпні.