Ктеноплюзія

Ктеноплюзія (Ctenoplusia) належить до родини Совки (Noctuidae), ряду Лускокрилі. Зовні метелики мають характерні для совок-металевок риси: щільне тіло та розмах крил близько 30–40 мм. Передні крила забарвлені в сіро-коричневі тони з вираженим металевим блиском.

Гусениці ктеноплюзії мають яскраву відмінну рису — наявність лише трьох пар черевних ніг. Через це при пересуванні вони здійснюють характерні «петляючі» рухи, типові для представників підродини Plusiinae.

Забарвлення гусениць варіюється від світло-зеленого до яскраво-зеленого кольору, часто з білими або жовтуватими поздовжніми смугами вздовж тіла. Тіло вкрите рідкими волосками, розташованими на невеликих горбках.

Лялечка шкідника зазвичай знаходиться у пухкому коконі білуватого кольору, який гусениця плете на нижній стороні листків кормової рослини або в рослинних рештках. Вона має темно-коричневий або майже чорний колір.

Дорослі особини ведуть переважно сутінковий та нічний спосіб життя, що ускладнює їх виявлення в польових умовах без застосування світлових пасток або феромонного моніторингу.

Цей шкідник є поліфагом і завдає серйозної шкоди багатьом сільськогосподарським та декоративним культурам. Найчастіше від гусениць страждають овочеві культури, зокрема томати, картопля, квасоля та різні види капустяних.

Шкідник також успішно розвивається на багатьох бур'янах із родин Айстрові та Глухокропивові, що дозволяє популяції зберігатися на полі навіть за відсутності основної вирощуваної культури.

Найбільшої шкоди завдає саме личинкова стадія. Гусениці активно об'їдають листкову пластину, починаючи з нижніх ярусів рослин, поступово переміщуючись вище до точок росту.

При масовому розмноженні гусениці можуть скелетувати листя, залишаючи лише великі жилки, що призводить до критичного зниження фотосинтезуючої поверхні та загального ослаблення рослини.

Пошкодження плодів (наприклад, томатів) зустрічаються рідше, але також є небезпечними, оскільки відкриті рани стають вхідними воротами для вторинних грибкових та бактеріальних інфекцій.

Активність ктеноплюзії починається з установленням стабільних позитивних температур навесні, коли лялечки, що перезимували, перетворюються на імаго. У південних регіонах можливий розвиток 2–3 поколінь за сезон.

Пік чисельності шкідника зазвичай припадає на середину літа, коли погодні умови стають максимально сприятливими для розвитку всіх стадій комахи — від яйця до лялечки.

Самки відкладають яйця переважно на нижню сторону листків кормових рослин невеликими групами або поодинці. Ембріональний розвиток при температурі 20–25 градусів займає близько 5–7 днів.

Протягом сезону спостерігається перекривання поколінь, тому на полі одночасно можна зустріти як молодих гусениць, так і дорослих особин, що вимагає постійного моніторингу.

До осені розвиток уповільнюється, і лялечки останнього покоління йдуть на зимівлю в ґрунт або рослинні рештки, де очікують наступної весни.

Першою ознакою зараження є характерні «віконця» на молодих листках — гусениці молодших віків вигризають епідерміс, не торкаючись нижньої шкірки листка.

Друга ознака — наявність екскрементів (фрасу) на листкових пластинках, які виглядають як дрібні темні гранули і часто накопичуються в пазухах листків.

При огляді рослин можна помітити скручене або стягнуте павутинням листя, всередині якого гусениці влаштовують свої схованки для линяння або заляльковування.

Наявність метеликів, що активно літають у сутінках над посівами, є сигналом до початку проведення захисних заходів, оскільки це свідчить про відкладання яєць.

• Наявність проїдених отворів неправильної форми на листках.
• Скелетовані жилки листка.
• Виявлення лялечок у білих коконах у складках листків.

Агротехнічні методи включають регулярне прополювання бур'янів, які служать резерваторами для шкідника, і глибоку зяблеву оранку для знищення лялечок, що зимують.

Біологічний метод боротьби полягає у застосуванні препаратів на основі Bacillus thuringiensis, які ефективні проти гусениць молодших віків і безпечні для корисної ентомофауни.

Хімічний контроль проводиться шляхом обприскування інсектицидами контактно-кишкової дії при перевищенні порогу шкодочинності, який становить 2–3 гусениці на 10 рослин.

Важливо чергувати препарати з різних хімічних груп, щоб уникнути формування резистентності у шкідника, оскільки совки швидко адаптуються до застосовуваних отрутохімікатів.

Застосування феромонних пасток дозволяє точно визначити терміни початку масового льоту метеликів і вчасно скоригувати графік захисних обробок посівів.