Виноградний повстяний кліщ

Виноградний повстяний кліщ (Colomerus vitis), відомий серед виноградарів як виноградний зудень, належить до родини чотириногих кліщів та є мікроскопічним шкідником.

Доросла особина має видовжене черв'якоподібне тіло довжиною близько 0,2 мм, що дозволяє їй легко проникати в тканини рослини або ховатися в пазухах бруньок.

Цей шкідник не має очей, а його ротовий апарат пристосований до висмоктування соків з клітин епідермісу виноградної лози.

Розвиток кліща відбувається на листках, де він утворює спеціальні осередки — гали, які слугують йому домівкою та джерелом харчування.

Зимують дорослі самки у стані діапаузи, надійно захищені під лусочками бруньок, що забезпечує їм високу стійкість до несприятливих погодних умов.

Основними кормовими рослинами для цього кліща є представники роду Vitis, проте ступінь ураження залежить від сортових особливостей винограду.

Внаслідок висмоктування клітинного соку порушується водний обмін рослини, що призводить до пригнічення росту молодих пагонів та ослаблення всього куща.

Уражені ділянки листя втрачають здатність до фотосинтезу, що негативно позначається на накопиченні цукрів та визріванні деревини лози.

При сильному поширенні кліщ пошкоджує суцвіття, що призводить до їх засихання та зниження загальної врожайності виноградника на 20-30 відсотків.

Зниження імунітету куща робить його вразливим перед вторинними інфекціями, зокрема такими грибковими захворюваннями, як мілдью або оїдіум.

Активізація шкідника починається навесні, коли температура повітря стабільно перевищує +10°C, що збігається з фазою розпускання бруньок.

У літній період кліщ розвивається в декількох поколіннях, причому швидкість циклу залежить від рівня вологості та температури повітря в винограднику.

Максимальна чисельність популяції спостерігається у червні-липні, коли кліщі активно переміщуються на нові, щойно сформовані листки.

Висока температура повітря влітку в поєднанні з помірною вологістю сприяє надзвичайно швидкому розмноженню кліщів, що може спричинити спалах чисельності.

З приходом осінніх холодів самки мігрують у місця зимівлі, завершуючи свій річний цикл розвитку в захищених частинах лози.

Головною ознакою наявності шкідника є утворення опуклих горбиків на верхній поверхні листка, що часто плутають з проявами вірусних захворювань.

На зворотному боці листка в зоні горбика утворюється щільна повстяна пляма, яка спочатку має білий колір, а згодом стає іржаво-бурою.

Поверхня листа деформується, стає шорсткою, а за сильного ураження спостерігається загальне скручування та передчасне відмирання листкової пластини.

При ураженні суцвіть вони стають щільними, вкриваються повстяним нальотом, після чого швидко засихають та відпадають.

• поява специфічних випуклостей на листках;
• білий або коричневий "повстяний" наліт знизу листа;
• передчасне опадання пошкодженого листя;
• погане визрівання пагонів восени.

Головним заходом є проведення ранньовесняного обприскування препаратними формами на основі колоїдної сірки, що ефективно пригнічують активність кліщів.

Важливим елементом є видалення та спалювання уражених частин лози під час обрізки, що значно знижує інфекційний запас на наступний рік.

Рекомендується застосовувати акарициди системної дії в період активного росту, дотримуючись регламентів безпеки для корисних комах-запилювачів.

Дотримання правил догляду, зокрема правильне формування крони та своєчасне пасинкування, покращує провітрюваність, що є профілактикою розмноження кліща.

Розвиток популяцій хижих кліщів-фітосеїд дозволяє значно знизити чисельність повстяного кліща, тому слід уникати необґрунтованого застосування інсектицидів широкого спектру.