Колярія Мейєра

Колярія Мейєра (лат. Collaria meilleurii) належить до родини сліпняків (Miridae), що входять до складу ряду напівтвердокрилих комах. Це дрібний клоп, який живиться соками рослин, з витягнутим тілом довжиною 7–9 міліметрів.

Тіло дорослої особини має забарвлення від світло-коричневого до бурого, часто з темнішими плямами, що забезпечує чудову маскувальну функцію на стеблах злаків.

Ротовий апарат клопа колючо-сисного типу, він спеціалізований для проникнення всередину тканин рослин з метою живлення клітинним соком.

Личинки за своєю морфологією схожі на імаго, проте мають менші розміри, нерозвинені крила та часто світліше, зеленувате забарвлення тіла.

Розвиток цього виду відбувається за типом неповоротного перетворення, тобто проходить стадії яйця, личинки та дорослої комахи, оминаючи фазу лялечки.

Основними об'єктами живлення даного шкідника є злакові колосові культури: озима та яра пшениця, ячмінь, овес, жито та дикорослі злакові трави.

Шкоду завдають як дорослі клопи, так і їх личинки, які активно висмоктують поживні речовини з вегетативних органів рослин, порушуючи їх розвиток.

Найбільш критичний період пошкоджень — фази виходу в трубку та колосіння, коли комахи атакують ніжні тканини стебла та зернівки, що формуються.

Внаслідок висмоктування соків відбувається погіршення наливу зерна, що суттєво знижує масу 1000 зерен та загальну якість врожаю зернових.

У місцях проколів тканин часто виникають умови для розвитку вторинних інфекцій, які додатково послаблюють імунітет рослини та якість продукції.

Зимують ці комахи переважно у стадії яйця, які самки відкладають усередину тканин стебел злакових рослин або в прикореневу дернину.

Вихід личинок після перезимівлі зазвичай синхронізований із початком активного вегетаційного періоду зернових культур навесні.

Масова поява дорослих комах нового покоління припадає на кінець весни або початок літа, що збігається з фазами інтенсивного росту злаків.

Протягом вегетаційного сезону за сприятливих кліматичних умов шкідник здатний дати одне або два покоління, що посилює тиск на посіви.

Найвищу активність комахи демонструють у теплу та помірно вологу погоду, яка є найбільш сприятливою для їх розмноження та розвитку популяції.

Первинними ознаками ураження є поява на листках дрібних світлих плям, які є наслідком проколів клопами та висмоктування ними клітинного вмісту.

При пошкодженні колоса спостерігається явище часткової або повної білоколосості, через що зерно в колосі не розвивається або стає надто щуплим.

Рослини можуть виявляти ознаки пригніченого росту, деформації стебел та передчасного пожовтіння нижніх листків через дефіцит поживних речовин.

Шкідників часто можна помітити при детальному огляді пазух листя, де вони ховаються від прямого сонячного світла та несприятливих погодних умов.

Висока чисельність популяції супроводжується наявністю екскрементів на листках і можливістю виявлення комах під час моніторингу ентомологічним сачком.

Основним агротехнічним заходом є впровадження науково обґрунтованої сівозміни, що перериває цикл розвитку шкідника на конкретному полі.

Важливим є дотримання строків посіву, своєчасне знищення бур'янів навколо полів та проведення якісної зяблевої оранки для знищення місць зимівлі.

При досягненні економічного порогу шкідливості необхідно застосовувати хімічний захист із використанням дозволених інсектицидів системної дії.

Ефективним є проведення моніторингу за допомогою клійових пасток для вчасного виявлення появи комах та прийняття рішення про обробку посівів.

Необхідно підтримувати природний баланс ентомофагів, обмежуючи застосування високотоксичних пестицидів широкого спектра дії на етапі раннього росту.