Букарка

Букарка (Coenorrhinus pauxillus) — це невеликий жук із родини Трубкокрути, який є небезпечним шкідником плодово-ягідних культур, особливо яблуні.

Доросла комаха має довжину тіла близько 3 мм, забарвлення металево-синє або зеленувате, що дозволяє їй добре маскуватися на листі дерев.

Голова комахи витягнута в характерну головотрубку, яка пристосована для проколювання бруньок та молодої кори під час живлення.

Личинки букарки брудно-білі, зігнуті у формі дуги, з добре розвиненою темною головною капсулою, живуть приховано всередині пошкоджених органів.

Зимують дорослі жуки в грунті на глибині до 15 см, виходячи на поверхню з настанням першого весняного тепла.

Букарка завдає шкоди передусім яблуні, рідше груші, айві, вишні та сливі. Шкідник вражає бруньки, молоде листя, квітки та зав'язь.

Навесні жуки вигризають у бруньках глибокі ямки, що призводить до їхнього засихання та випадання, значно знижуючи майбутній урожай.

Пошкоджене листя вкривається отворами, жовтіє та передчасно опадає, що порушує процеси фотосинтезу та загальний розвиток дерева.

Самки відкладають яйця в черешки листків або молоді плоди, після чого підгризають їх, спричиняючи масове осипання зав'язі.

Сильне ураження може призвести до майже повної втрати врожаю, особливо в роки з повільною весною, коли розвиток дерев затримується.

Вихід жуків з місць зимівлі починається при температурі повітря вище +10°C, що зазвичай збігається з фазою «зеленого конуса» у яблуні.

Найбільш активне живлення комах спостерігається під час розпускання бруньок та цвітіння, коли вони концентруються у кроні дерев.

Після завершення періоду розмноження, який триває близько місяця, жуки нового покоління переходять у поверхневі шари ґрунту.

Повний цикл розвитку шкідника займає один рік, причому найважливішим етапом для агронома є весняний період контролю.

Літнє покоління жуків малопомітне і не завдає значної шкоди, оскільки вони готуються до періоду спокою у ґрунті.

Першою ознакою є поява дрібних крапель соку («плач бруньок») на місцях уколів, зроблених жуками навесні.

Скручування та потемніння верхівок молодих пагонів, спричинене підгризанням черешків листків самками букарки.

Наявність великої кількості опалої зав'язі під деревом, всередині якої можна знайти личинку шкідника при розрізі.

Дірчастість листя, що виникає через те, що жуки виїдають м'якуш, залишаючи лише прозору плівку нижньої шкірочки.

Загальна затримка в рості дерева, зумовлена постійним стресом від пошкодження бруньок та листового апарату.

Ефективним заходом є розпушування та перекопування пристовбурних кіл, що знищує жуків, які готуються до виходу з ґрунту.

Регулярний збір та знищення падалиці та опалого листя, де знаходяться личинки, дозволяє радикально знизити популяцію шкідника.

Застосування інсектицидів у період до цвітіння дозволяє захистити бруньки та забезпечити нормальне зав'язування плодів.

У невеликих садах можна застосовувати струшування жуків на підстилку в прохолодні ранкові години, коли вони менш активні.

Інтегрована система захисту включає також залучення птахів та корисних комах, які регулюють чисельність букарки в саду.