Злата Сольє

Злата Сольє (лат. Chrysobothris solieri) належить до родини златок (Buprestidae), ряду твердокрилих (Coleoptera). Дорослі комахи мають характерне тіло довжиною 9–14 мм, забарвлене у бронзово-коричневі або мідні тони з металевим блиском.

Надкрила жука мають три характерні западини або блискучі плями, що допомагають ідентифікувати цей вид. Голова та передспинка вкриті густою пунктировкою, а нижня частина тіла часто має більш яскравий, мідний відтінок.

Личинки златки — безногі, білого кольору, з розширеною передньогрудьми, що є типовим для представників цієї родини. Вони мають потужні щелепи, пристосовані для прогризання твердих тканин деревини.

Розвиток комахи проходить стадію яйця, личинки, лялечки та імаго. Дорослі особини найбільш активні у сонячну погоду, коли вони живляться хвоєю та ніжною корою молодих гілочок.

Цей вид є типовим ксилофагом, що мешкає переважно у лісових масивах південної та центральної Європи, де кліматичні умови сприяють розвитку теплолюбних видів комах.

Основними культурами-господарями для злати Сольє є представники роду Сосна (Pinus), зокрема сосна звичайна, сосна чорна та інші види.

Шкідник надає перевагу ослабленим, пошкодженим або нещодавно поваленим деревам, проте при високій чисельності популяції здатний заселяти і цілком здорові рослини.

Найбільшої шкоди завдають личинки, які прокладають звивисті ходи під корою, поступово заглиблюючись у камбіальний шар та заболонь дерева.

Пошкодження, що спричинені личинками, порушують сокорух, що призводить до поступового усихання окремих гілок, а при масовому заселенні — до загибелі всього дерева.

• Пошкодження камбію стовбурів молодих дерев.
• Порушення цілісності кори у місцях відкладання яєць.
• Зниження товарних якостей деревини через ходи личинок.
• Послаблення імунітету дерева, що провокує вторинне зараження грибками.

Літ імаго злати Сольє зазвичай припадає на весняно-літній період, починаючи з травня і закінчуючи липнем, залежно від температурного режиму регіону.

Самки відкладають яйця переважно у тріщини кори на освітлених сонцем ділянках стовбурів та товстих гілок, що робить краї лісів та узлісся найбільш вразливими зонами.

Народження личинок відбувається через кілька тижнів після кладки яєць, після чого вони починають активне впровадження вглиб деревних тканин.

Зимує шкідник переважно на стадії личинки всередині деревини, де вона влаштовує колисочку для заляльковування навесні наступного року.

Цикл розвитку у більш прохолодних кліматичних зонах може розтягуватися на два роки, тоді як у південних регіонах покоління встигає розвинутися за один сезон.

Однією з ранніх ознак присутності злати Сольє є наявність характерних овальних або поперечно-овальних вхідних отворів на поверхні кори.

На стовбурах заражених сосен часто можна помітити потеки живиці (смоли), які утворюються у спробах дерева «залити» ходи шкідника.

Хвоя на уражених ділянках починає жовтіти, а згодом буріти і осипатися, що свідчить про прогресуючий некроз тканин під корою.

При знятті кори на уражених деревах виявляються пласкі, хаотично звивисті личинкові ходи, щільно забиті буровим борошном (деревними ошурками).

У разі сильного ураження крона дерева набуває розрідженого, «ажурного» вигляду, а пристовбурне коло може бути вкрите опалою хвоєю передчасно.

Санітарні рубки є основним методом контролю: необхідно своєчасно видаляти та утилізувати заражені і ослаблені дерева з насаджень.

Важливо дотримуватися правил лісокористування, не допускаючи накопичення порубкових залишків та штабелів деревини, які слугують ідеальними місцями для розмноження жуків.

Для захисту цінних декоративних дерев застосовують обробку стовбурів інсектицидами контактної дії у період масового льоту імаго.

Підвищення стійкості насаджень шляхом правильного догляду та запобігання стресовим факторам (посухи, ущільнення ґрунту) знижує ризик заселення шкідником.

Біологічні методи захисту включають використання ентомофагів, у тому числі паразитичних перетинчастокрилих, які можуть стримувати чисельність популяції злати.