Золотка шестиплямиста

Золотка шестиплямиста (Chrysobothris sexsignata) — це жук із родини Златки (Buprestidae), який є небезпечним шкідником листяних порід дерев. Доросла комаха має довжину тіла від 8 до 12 міліметрів.

Тіло жука сплощене, має бронзово-коричневе металеве забарвлення. На надкрилах чітко помітні шість золотавих або жовтуватих плям, що є головною відмінною ознакою виду.

Голова у цих комах втягнута, очі великі, вусики короткі та пилчасті. Поверхня надкрил вкрита численними дрібними крапками, що надає жуку маскувального вигляду на фоні деревної кори.

Личинки мають специфічну форму: безногі, білого кольору, з сильно розширеним переднім грудним сегментом. Таке будова дозволяє їм легко просуватися всередині деревини під час живлення.

Розвиток комах проходить складний шлях перетворення від яйця до імаго, причому тривалість генерації значною мірою залежить від кліматичних умов та фізіологічного стану дерева-господаря.

Основними об'єктами шкоди є різні листяні породи дерев, включаючи дуб, березу, а також плодові культури, такі як яблуня та вишня. Найчастіше страждають дерева з ознаками ослаблення.

Дорослі жуки поїдають молоді листки та пагони, але цей тип шкоди є вторинним порівняно з діяльністю личинок, що мешкають всередині стовбура.

Личинки прокладають довгі звивисті ходи безпосередньо під корою, пошкоджуючи камбій та молоді шари деревини, що відповідають за життєдіяльність рослини.

Пошкоджені ділянки стовбура перестають нормально функціонувати, перериваючи потік поживних речовин від кореневої системи до крони, що призводить до відмирання гілок.

У разі сильного ураження личинки можуть повністю окільцювати стовбур, що неминуче веде до загибелі дерева протягом одного або двох вегетаційних періодів.

Літ імаго починається у травні та триває до липня. У цей період жуки активно шукають підходящі дерева для відкладання яєць, віддаючи перевагу сонячним сторонам стовбурів.

Самки відкладають яйця поодиноко в тріщини кори, переважно на нижній частині стовбура або товстих гілках, де кора найбільш сприятлива для виживання потомства.

Личинки, що вилуплюються, одразу проникають під кору. Активний період живлення личинок триває протягом літа та осені, до настання стабільних холодів.

Зимують личинки в товщі деревини, де вони вигризають спеціальну камеру — колиску. Там же відбувається процес окукливания навесні, перед виходом жуків на поверхню.

Повне завершення циклу розвитку зазвичай займає один рік, проте в несприятливих умовах розвиток може затягуватися на два роки через сповільнення обмінних процесів.

Виявити присутність шкідника можна за характерними вихідними отворами на корі, які мають овальну форму і розмір близько 4–5 міліметрів.

На стовбурі можуть з’являтися ділянки сухої кори, яка відшаровується або тріскається. Під такими ділянками легко виявити заповнені борошном ходи личинок.

Ознакою зараження є передчасне в’янення листя на окремих гілках у літній період, що вказує на пошкодження провідних судин у цій частині дерева.

На стовбурах дерев, особливо кісточкових порід, часто спостерігається виділення камеді в місцях, де личинки пошкодили кору та деревину.

Загальна втрата життєздатності дерева, яка проявляється у розрідженні крони та засиханні вершини, також може бути непрямим показником колонізації золотки.

Боротьба зі злоткою шестиплямистою потребує системного підходу, оскільки прихований спосіб життя личинок ускладнює пряме використання пестицидів.

• Проведення регулярних санітарних обрізок з метою видалення хворих, пошкоджених та відмерлих частин дерева.
• Спалювання ураженої деревини або її вивезення за межі саду для запобігання поширенню шкідника на здорові рослини.
• Забезпечення оптимальних умов для росту дерев шляхом правильного поливу та підживлення, що сприяє активному сокоруху та стійкості до шкідників.
• Обробка стовбурів інсектицидами в період масового літу жуків для знищення імаго до моменту відкладання яєць.
• Залучення природних ворогів, зокрема перетинчастокрилих паразитів, які здатні вражати личинок всередині ходів.