Хротогонус шипокрилий

Хротогонус шипокрилий (Chrotogonus trachypterus) — це представник ряду прямокрилих, що належить до родини піраморфних коників. Комаха має невеликі розміри тіла, зазвичай у межах 14–20 мм.

Зовнішній вигляд шкідника характеризується масивним, дещо вкороченим тілом. Поверхня тіла шорстка та вкрита дрібними горбиками, що забезпечує відмінну маскувальну функцію на ґрунті.

Колір дорослих особин варіюється від піщано-сірого до темного коричневого. Це дозволяє їм майже повністю зливатися з поверхнею поля, роблячи їх малопомітними.

Голова має великі фасеткові очі, а на передньоспинці часто можна побачити виразні шипуваті вирости. Така морфологія притаманна представникам родини Pyrgomorphidae.

Личинки візуально схожі на дорослих комах, проте мають значно менші розміри тіла та позбавлені повністю розвинених крил, що обмежує їхню здатність до пересування на великі відстані.

Цей шкідник є вираженим поліфагом, що живиться великою кількістю сільськогосподарських рослин. Найбільшої шкоди завдає на ранніх етапах розвитку культур.

Він полюбляє молоді сходи таких культур, як бавовник, зернові (пшениця, просо) та бобові. У разі дефіциту культурних рослин переходить на бур'яни.

Шкодочинність проявляється у знищенні листкової маси та обгризанні стебел молодих паростків, що нерідко призводить до повної загибелі окремих рослин на полі.

Особливо небезпечним є масове нашестя шкідника, оскільки він швидко пересувається по поверхні ґрунту і здатний за короткий час пошкодити значні площі посівів.

Часто пошкодження, завдані хротогонусом, відкривають шлях для розвитку грибкових захворювань, оскільки травмовані тканини рослин стають вразливими для патогенів.

Життєвий цикл хротогонуса залежить від температурного режиму. Найвищу активність комахи демонструють у теплу пору року, починаючи з кінця весни.

Самки відкладають яйця безпосередньо у верхній шар ґрунту. Для успішної інкубації яйця потребують певної вологості, тому місця яйцекладки часто знаходяться на зволожених ділянках.

Відродження личинок зазвичай збігається з початковими фазами росту багатьох культур, що створює сприятливі умови для їхнього харчування та росту.

Протягом вегетаційного сезону може розвиватися декілька поколінь шкідника. Це призводить до поступового збільшення чисельності популяції на полі.

Восени активність комах знижується. Дорослі особини готуються до зимівлі, зариваючись у ґрунт або шукаючи прихисток під рослинними рештками.

Основним сигналом про присутність шкідника є характерне обгризання країв листків у молодих рослин, що надає їм "обшарпаного" вигляду.

На полі можна спостерігати осередки знищених сходів, де рослини з'їдені майже до рівня ґрунту, а залишки стебел виглядають понівеченими.

Самі комахи при наближенні людини або техніки різко стрибають. Це створює враження «живої поверхні», що рухається перед рядами посівів.

Помітними є сліди від гризучого ротового апарату на сім’ядолях та молодих справжніх листках, які стають причиною затримки розвитку культури.

Якщо подивитися на ґрунт навколо пошкоджених рослин, можна виявити сліди пересування та екскременти шкідника, що підтверджує його присутність.

Агротехнічні заходи мають вирішальне значення. Глибока оранка восени дозволяє винести яйцекладки на поверхню, де вони гинуть від морозів або хижаків.

Боротьба з бур'янами на полях та прилеглих територіях позбавляє шкідника місць для живлення та розмноження, знижуючи ризик міграції на культурні насадження.

У випадках критичного перевищення чисельності популяції застосовують інсектициди, що мають контактну та кишкову дію на прямокрилих.

Використання отруєних принад може бути більш екологічно безпечним методом, оскільки діюча речовина локалізується безпосередньо в місцях скупчення комах.

• Якісна передпосівна обробка ґрунту.
• Моніторинг чисельності за допомогою пасток.
• Використання стійких до шкідників сортів.
• Дотримання строків сівби для випередження масового виходу личинок.