Хротогонус

Хротогонус (лат. Chrotogonus) — це рід прямокрилих комах із родини Pyrgomorphidae. Ці комахи мають присадкувате, дещо сплющене тіло, яке часто має буре або сіре забарвлення, що дозволяє їм ідеально маскуватися на ґрунті.

Зовнішній вигляд комах вирізняється грубою, зернистою поверхнею хітинового покриву. Вони мають укорочені надкрила та крила, а іноді можуть бути майже безкрилими, що робить їх типовими мешканцями посушливих зон.

Голова має конічну форму з ротовим апаратом гризучого типу, спрямованим донизу. Розвинені задні ноги дозволяють їм стрибати, проте вони менш активні в польоті, ніж звичайна сарана, і надають перевагу пересуванню по землі.

Самки зазвичай більші за самців. Визначення конкретних видів у межах роду потребує детального морфологічного аналізу будови передньоспинки та геніталій, оскільки зовнішні ознаки досить схожі.

Життєвий цикл хротогонуса тісно пов'язаний із ґрунтом, де комахи проводять значну частину часу, ховаючись під рештками рослин або зариваючись у верхні шари землі.

Хротогонуси є поліфагами, що завдають істотної шкоди багатьом сільськогосподарським культурам. Найбільше страждають сходи зернових, бобових та овочевих рослин.

У регіонах масового поширення вони загрожують посівам бавовнику, люцерни, проса, сорго та городніх культур. Шкідники здатні повністю знищити молоді сходи, що призводить до зрідженості посівів.

Крім поїдання листя, комахи пошкоджують стебла молодих рослин біля основи, що часто спричиняє вилягання та загибель культур на ранніх етапах розвитку.

Інтенсивність пошкоджень залежить від щільності популяції. Під час спалахів чисельності хротогонуси можуть оголяти цілі поля, залишаючи лише жилки листя.

Максимальна шкодочинність фіксується в умовах посушливого землеробства, коли дика рослинність висихає, і шкідники масово мігрують на зрошувані ділянки з соковитими сходами.

Активність хротогонусів залежить від температурного режиму та вологості ґрунту. Вони обирають відкриті, сухі простори з негустою рослинністю.

Відкладання яєць відбувається в ґрунт, де вони захищені спеціальною кубишкою. Ембріональний розвиток прискорюється в умовах прогрітого ґрунту.

Личинки (німфи) проходять кілька віків, поступово збільшуючись у розмірах. У спекотному кліматі розвиток відбувається швидко, що дає змогу з'явитися кільком поколінням за сезон.

Дорослі комахи найбільш активні вдень, коли ґрунт добре прогрітий. При несприятливих умовах або вночі вони зариваються в субстрат.

Сезонний пік чисельності часто припадає на середину літа, коли масово відроджуються личинки, здатні завдати значної шкоди врожаю.

Першою ознакою появи шкідника є отвори неправильної форми на сім'ядолях і перших листках. Краї пошкодженого листя виглядають обгризеними.

При огляді ґрунту навколо рослин можна помітити самих комах, які завмирають у разі небезпеки, імітуючи грудочки землі.

На ранніх етапах розвитку типовою ознакою є масово зрізані під корінь рослини, що за характером пошкоджень нагадує дію підгризаючих совок.

У місцях скупчення шкідників можна побачити екскременти у вигляді дрібних темних гранул на поверхні ґрунту навколо пошкоджених культур.

Присутність великої кількості дорослих особин часто супроводжується специфічним стрекотінням, характерним для багатьох прямокрилих.

Основним заходом боротьби є агротехніка, спрямована на зниження виживаності яєць. Глибока оранка та обробка міжрядь руйнують кубишки шкідника.

Застосування хімічних засобів захисту є виправданим при високій чисельності. Рекомендується використовувати інсектициди кишково-контактної дії.

Обробку посівів краще проводити вранці або ввечері, коли комахи найбільш активні на поверхні рослин і менше приховані в ґрунті.

Важливим профілактичним прийомом є знищення бур'янів по периметру полів, які слугують резерваціями для розмноження шкідника на початку сезону.

Використання біологічних препаратів на основі ентомопатогенних грибів або бактерій також демонструє добрі результати в системі захисту посівів.