Хлорохроа сосновий

Хлорохроа сосновий (Chlorochroa pinicola) належить до родини клопів-щитників (Pentatomidae), ряду Напівтвердокрилі (Hemiptera). Доросла особина має овальну форму тіла, довжина якої сягає 9-12 мм.

Забарвлення клопа варіюється від яскраво-зеленого до світло-зеленого, що дозволяє комасі бути майже непомітною серед хвої сосни. По краях щитка та передньоспинки часто спостерігається світла облямівка.

Голова має колюче-сисний ротовий апарат, який дозволяє ефективно висмоктувати соки з тканин хвої та молодих пагонів.

Личинки, що називаються німфами, проходять кілька вікових стадій, поступово збільшуючись у розмірах, проте залишаючись схожими на дорослих комах.

Цей вид є типовим мешканцем хвойних лісів, який адаптований до життя на деревах протягом усього вегетаційного періоду.

Основною кормовою базою для цього шкідника є сосна звичайна, хоча можуть зустрічатися і на інших представниках родини соснових.

Імаго та німфи живляться соком молодих пагонів та хвої, що призводить до загального послаблення дерева.

Пошкодження, завдані під час живлення, спричиняють передчасне жовтіння та опадання хвої, що суттєво знижує інтенсивність фотосинтезу.

Особливо великої шкоди клоп завдає у розплідниках та молодих лісових культурах, де саджанці мають низький рівень стійкості до зовнішніх впливів.

Внаслідок проколів на корі можуть утворюватися мікропошкодження, через які проникають патогенні мікроорганізми, що провокують розвиток хвороб.

Зимують клопи у стадії дорослих комах, ховаючись у лісовій підстилці, під опалою хвоєю або в щілинах кори дерев.

З настанням весняного тепла, зазвичай у травні, вони виходять із зимівлі та розпочинають активне харчування, готуючись до процесу розмноження.

Період активного розвитку личинок припадає на літні місяці, коли дерева мають максимальний приріст зеленої маси.

Розвиток одного покоління зазвичай завершується до осені, після чого молоді імаго шукають місця для перезимівлі.

Тепла та суха погода навесні сприяє масовому виходу шкідників, що може призвести до швидкого збільшення чисельності популяції на обмеженій ділянці.

Первинною ознакою заселення є виявлення самих клопів, що пересуваються по гілках та хвої в денні години.

На пошкодженій хвої можна помітити білі або світло-жовті цятки — це сліди від уколів хоботка, через які витікає клітинний сік.

Згодом кінчики хвоїнок буріють, засихають та викривляються, що створює характерний неохайний вигляд крони дерева.

На пагонах можна помітити краплі живиці, що виступають у місцях інтенсивного живлення комах.

Наявність дрібних екскрементів на хвої є додатковим підтвердженням активності клопа на певній ділянці лісу або саду.

Боротьба зі шкідником базується на комплексі агротехнічних та біологічних методів, що дозволяють мінімізувати застосування пестицидів.

Важливим заходом є підтримання чистоти у насадженнях та своєчасне видалення сухостою, де клопи можуть накопичуватися під час зимівлі.

При високій щільності комах ефективним є застосування інсектицидів системної дії, що проникають у тканини рослин.

• Регулярний моніторинг чисельності за допомогою феромонних пасток.
• Сприяння розмноженню птахів, які поїдають комах-шкідників.
• Обробка інсектицидами в період відродження личинок молодшого віку.

При виборі препаратів слід надавати перевагу засобам, які є безпечними для бджіл та інших корисних мешканців екосистеми.