Рисовий стебловий метелик

Рисовий стебловий метелик Chilo suppressalis належить до родини вогнівок-трав’янок. Імаго має розмах крил до 30 мм, передні крила забарвлені у світло-коричневі кольори з темними плямами, що допомагає їм маскуватися на тлі стерні.

Гусениці, що завдають шкоди, мають брудно-біле тіло довжиною до 25 мм із темними смугами вздовж спини. Вони дуже рухливі та швидко проникають усередину стебел після виходу з яєць.

Яйцекладки відкладаються групами на листках і вкриті спеціальним захисним шаром, що робить їх стійкими до негативних погодних умов та дії деяких пестицидів.

Лялечки розвиваються всередині стебел або в рослинних рештках. Ця стадія дозволяє шкіднику успішно зимувати в умовах помірного та субтропічного клімату.

Цикл розвитку складається з кількох поколінь за рік, що вимагає постійного моніторингу посівів протягом усього періоду вегетації культури.

Головною культурою-господарем є рис. Окрім нього, метелик може шкодити іншим злакам, включаючи очерет, просо та деякі дикорослі трави, що мешкають на краях рисових полів.

Молоді гусениці після відродження харчуються тканинами листа, а потім проникають всередину стебла, перегризаючи провідні пучки рослини.

Пошкодження головного стебла на ранніх етапах розвитку призводить до відмирання центрального листа, що повністю зупиняє ріст рослини.

При пізньому зараженні гусениці перегризають основу волоті, що викликає її передчасне побіління та перешкоджає наповненню зерна поживними речовинами.

Результатом діяльності шкідника стає суттєве зниження врожайності, оскільки пошкоджені стебла не здатні повноцінно синтезувати органічні речовини.

Основною ознакою є поява так званих «мертвих сердець» — засихання центрального листка молодого рису через пошкодження внутрішньої частини стебла.

У фазі цвітіння на полях добре помітні білі волоті, що стоять вертикально, оскільки вони не обтяжені зерном і не можуть нормально розвиватися.

При детальному огляді на стеблах можна виявити отвори, через які гусениці проникали всередину, та сліди їх життєдіяльності у вигляді бурого екскремента.

Заражені рослини часто мають вигляд пригнічених, виглядають слабшими за сусідні і можуть бути вражені вторинними інфекціями через пошкоджені тканини.

• Пожовтіння центрального листа.
• Поява пустих білих волотей.
• Бурова мука на стеблах.

Ключовим заходом є агротехнічна боротьба: повне знищення стерні та післяжнивних залишків, де зазвичай зимують личинки та лялечки шкідника.

Використання стійких до вилягання та пошкоджень сортів рису дозволяє зменшити вплив шкідника на кінцевий обсяг валового збору зерна.

Застосування хімічних препаратів має базуватися на даних моніторингу: інсектициди ефективні лише в короткий період між відродженням гусениць та їх входом у стебло.

Біологічний метод, зокрема випуск трихограми, дозволяє значно знизити чисельність шкідника шляхом паразитування на його яйцекладках.

Підтримка оптимального рівня води в чеках та своєчасне внесення добрив допомагає рослинам швидше відновлюватися після локальних пошкоджень.