Рисовий стебловий метелик

Рисовий стебловий метелик (Chilo plejadellus) належить до ряду лускокрилих, родини вогнівок-трав'янок. Це небезпечний шкідник, який спеціалізується на пошкодженні гідрофільних злакових культур.

Дорослі комахи мають розмах крил до 30 мм, забарвлення крил варіюється від солом'яно-жовтого до світло-коричневого з темними крапками.

Гусениці шкідника досягають довжини 25 мм, мають світле тіло з темною капсулою голови, що дозволяє їм легко пересуватися всередині стебел злаків.

Зимують шкідники у стадії гусениці в стерні та рослинних рештках, що залишаються на полі після збирання врожаю.

Навесні гусениці перетворюються на лялечок, після чого вилітають імаго, які починають процес розмноження, відкладаючи яйця на листя рослин.

Основною культурою, що потерпає від цього шкідника, є рис. Гусениці вгризаються в стебло, де вони виїдають внутрішні тканини, спричиняючи відмирання рослини.

Крім рису, метелик може пошкоджувати інші злакові бур'яни, що ростуть поблизу рисових чеків, підтримуючи свою чисельність протягом усього сезону.

Пошкодження стебла призводить до порушення водного та поживного балансу, через що рослини розвиваються нерівномірно та часто гинуть.

Найбільшу шкоду гусениці завдають у період формування генеративних органів, що безпосередньо впливає на налив зерна та загальну врожайність.

Економічні збитки від масового поширення цього метелика можуть бути критичними, тому моніторинг чисельності популяції є обов'язковим для агрономів.

Типовою ознакою пошкодження є «білоколосість», коли волоть рослини стає сухою та білою, не утворюючи повноцінного зерна через пошкоджений стебловий канал.

Зовнішній огляд стебел показує наявність дрібних отворів, які закриті екскрементами гусениць, що свідчить про їх активність всередині тканини.

Центральні листки рослини можуть жовтіти та в'янути, що є наслідком пошкодження точки росту стебла гусеницею.

При розрізі стебла можна знайти внутрішні порожнини, виїдені гусеницею, та накопичення бурих продуктів її життєдіяльності.

Стебла стають крихкими, часто ламаються при поривах вітру, що призводить до вилягання посівів на великих площах.

Найважливішим заходом захисту є глибока обробка ґрунту та знищення стерні, де зимує основна маса шкідників.

Затоплення рисових чеків після збирання врожаю дозволяє знищити більшість личинок, що зимують у нижній частині стерні.

Використання біологічних препаратів та ентомофагів, наприклад, трихограми, допомагає зменшити кількість яєць шкідника в природний спосіб.

Хімічний захист передбачає обприскування посівів системними інсектицидами в критичні фази розвитку шкідника для ефективного контролю популяції.

• Вчасний моніторинг за допомогою феромонних пасток.
• Дотримання сівозміни для розриву циклу розвитку шкідника.
• Використання стійких до вилягання сортів рису.