Стебловий метелик злаковий

Стебловий метелик злаковий (Chilo morbidellus) — представник родини вогнівок-трав'янок (Crambidae). Це небезпечний вузькоспеціалізований шкідник, що найчастіше зустрічається на посівах рису.

Імаго має розмах крил до 30 мм. Забарвлення передніх крил варіюється від солом'яного до світло-бурого з дрібними темними плямами, що робить комах непомітними на сухому листі.

Личинки (гусениці) проходять кілька віків розвитку. Тіло гусениці світле, часто брудно-біле, з темно-коричневою, майже чорною головою, що є важливою ознакою для ідентифікації.

Лялечки коричневого кольору, циліндричної форми. Вони знаходяться всередині вигризених гусеницями порожнин у стеблах рослин, що забезпечує їм надійний захист.

Розвиток цього шкідника нерозривно пов'язаний з умовами високої вологості, тому найбільш масові скупчення фіксуються в рисових чеках та поблизу зрошувальних систем.

Основною культурою, яку уражує цей метелик, є рис (Oryza sativa). Шкідник завдає значної шкоди в регіонах з інтенсивним вирощуванням цієї зернової культури.

Окрім рису, у якості резерваторів виду виступають дикорослі злаки, що ростуть вздовж каналів та на необроблених ділянках поблизу полів.

Гусениці вгризаються всередину стебла, перегризаючи судинні пучки. Це призводить до порушення водного та поживного обміну, що викликає висихання цілих частин рослини.

Пошкоджені рослини відстають у рості, а при ранньому заселенні — повністю гинуть, що призводить до зрідженості посівів та суттєвих втрат валового збору зерна.

Шкодочинність також полягає у пошкодженні вузла кущення, що робить рослину вразливою до вторинних інфекцій та вилягання.

Життєвий цикл включає фази яйця, личинки, лялечки та імаго. Зимують переважно гусениці останнього віку в стерні та залишках рослин, що залишилися на полі після збору врожаю.

Весняне пробудження та окукливання відбуваються при прогріванні ґрунту. Вихід метеликів збігається з початком інтенсивного вегетаційного росту культурних злаків.

Самки відкладають яйця на нижній бік листя невеликими групами. Відроджені гусениці спочатку харчуються поверхнево, а потім проникають усередину стебла.

Протягом року залежно від кліматичних умов може розвиватися дві або три генерації, що суттєво ускладнює контроль за чисельністю шкідника на полях.

Найбільша активність шкідника спостерігається у другій половині літа, коли культури знаходяться у фазах виходу в трубку та цвітіння.

Найхарактернішою ознакою зараження є поява «білоколосиць». Це сухі, беззернові метелки, що різко виділяються на фоні зеленого посіву під час фази дозрівання.

На стеблах можна помітити вхідні отвори. Часто навколо цих місць накопичуються екскременти гусениць, які виглядають як дрібні темні грудочки.

Якщо потягнути за верхівку пошкодженої рослини, вона легко висмикується, оскільки гусениця повністю перегризла внутрішню частину стебла.

При детальному обстеженні поля можна виявити скручене та жовтіюче листя, що свідчить про початкову стадію заселення шкідником конкретної рослини.

Зламані вітром стебла в осередках пошкоджень — це фінальна стадія, коли рослина втрачає будь-яку господарську цінність.

Боротьба починається з агротехнічних методів: повне знищення стерні та післязбиральних залишків, що позбавляє шкідника місць для зимівлі.

Застосування правильного режиму зрошення, зокрема короткочасне затоплення ділянок, сприяє знищенню личинок, що знаходяться у нижній частині стебел.

Біологічний захист передбачає використання трихограми — мікроскопічної комахи, яка паразитує на яйцях метелика, знижуючи популяцію на ранньому етапі.

Хімічний контроль проводиться при перевищенні порогу шкодочинності з використанням системних інсектицидів, що діють на прихованоживучих комах.

• Глибока оранка ґрунту восени.
• Боротьба з бур'янами-злаками на межах полів.
• Використання стійких до вилягання сортів.
• Систематичний моніторинг посівів.