Стебловий рисовий метелик

Стебловий рисовий метелик (лат. Chilo agamemnon) — небезпечний шкідник, що належить до ряду Лускокрилі (Lepidoptera) та родини Вогнівки-трав'янки (Crambidae).

Доросла комаха має розмах крил до 25 мм. Передні крила забарвлені в жовтувато-коричневі тони з невеликими темними цятками, що робить їх непомітними на рослинах.

Личинки, або гусениці, проходять через декілька віків розвитку. У дорослому стані вони досягають довжини близько 2 см і мають характерні поздовжні смуги на світлому тілі.

Лялечки метелика утворюються безпосередньо всередині стебел кормових рослин, що забезпечує їм високий рівень захисту від несприятливих погодних умов.

Цей вид має здатність до швидкого розмноження за умови наявності достатньої кількості вологи та тепла, що часто спостерігається на рисових чеках.

Головною культурою, яку пошкоджує цей шкідник, є рис. Гусениці вигризають внутрішні тканини стебел, що призводить до серйозного порушення фізіологічних процесів рослин.

Крім рису, шкідник може жити на інших злакових культурах, включаючи просо та очерет, що ускладнює боротьбу з ним у межах агроценозу.

Втрати врожаю можуть бути колосальними, оскільки пошкоджені рослини припиняють ріст або формують недорозвинені метелки з порожніми зернами.

На ранніх етапах розвитку посіви піддаються критичній загрозі, коли гусениці пошкоджують точку росту, що призводить до повного відмирання центрального пагона.

Пізнє пошкодження стебел знижує якість зерна та робить рослини сприйнятливими до вторинних грибкових захворювань, що посилює негативний вплив на врожай.

Активність метеликів починається навесні при встановленні стабільно теплої погоди. Температурний оптимум для розвитку складає 22-28 градусів Цельсія.

Самки відкладають яйця групами на нижню частину листкових пластинок, прикриваючи їх спеціальними виділеннями для запобігання пересиханню.

Пік розмноження зазвичай припадає на фази виходу рису в трубку та цвітіння. У цей період рослини мають соковиті стебла, що є ідеальним кормом для гусениць.

За сезон в умовах помірного або жаркого клімату може розвиватися кілька поколінь шкідника, що вимагає постійного моніторингу посівів до самого збору врожаю.

Зимують гусениці старшого віку, які заглиблюються в залишки стебел або шукають укриття у верхньому шарі ґрунту по краях полів.

Найпершим видимим симптомом є «білоколосиця» — поява засохлих білих мітелок посеред зеленого масиву рису, які не містять зерна.

При детальному огляді можна побачити вхідні отвори на стеблах, навколо яких накопичуються продукти життєдіяльності гусениць у вигляді дрібної тирси.

Центральний лист рослини починає жовтіти та в'янути, що є ознакою пошкодження внутрішніх тканин стебла шкідником.

Якщо акуратно розділити стебло, можна виявити всередині саму гусеницю або сліди її інтенсивного пересування вздовж порожнини стебла.

Масова поява метеликів у вечірній час доби поблизу посівів свідчить про початок масового відкладання яєць і необхідність швидких захисних заходів.

Основою захисту є агротехнічні заходи: якісна оранка після збору врожаю та знищення бур'янів, на яких може зимувати шкідник.

Використання стійких до шкідників сортів дозволяє зменшити рівень пошкодження посівів без застосування інтенсивної хімії.

Біологічний метод, що базується на випуску ентомофагів (трихограми), є високоефективним при контролі першого покоління шкідника.

При перевищенні економічного порогу шкодочинності застосовують інсектициди системної дії, спрямовані на знищення личинок до моменту їх проникнення в стебло.

• Глибоке переорювання рисових чеків восени.
• Боротьба зі злаковими бур'янами навколо посівів.
• Регулярний моніторинг чисельності за допомогою феромонних пасток.
• Своєчасна обробка посівів дозволеними інсектицидами.