Стебловий капустяний прихованохоботник

Стебловий капустяний прихованохоботник належить до родини довгоносиків. Комаха має невеликий розмір — до 3,5 мм, забарвлення чорне з характерним сірим відтінком.

Доросла особина має добре розвинений хоботок, який використовується для проколювання тканин рослини з метою живлення та відкладання яєць у стебло.

Личинки цього шкідника вирізняються відсутністю ніг та білим забарвленням, вони повністю приховані всередині рослинних тканин під час розвитку.

Визначення наявності шкідника на полі здійснюється за допомогою жовтих чашок-пасток, які виставляють на початку вегетації навесні.

Візуально виявити самих жуків важко, оскільки вони дуже обережні та при небезпеці одразу падають на ґрунт і завмирають.

Основним господарем є озимий та ярий ріпак. Шкідник також може пошкоджувати капусту, гірчицю, редьку та інші представники родини капустяних.

Дорослі жуки живляться листям, вигризаючи в них невеликі отвори, що зменшує фотосинтезуючу площу молодих рослин.

Найбільшої шкоди завдають личинки, які прогризають ходи в середині стебел, спричиняючи їх деформацію, розтріскування та викривлення.

Пошкоджені рослини стають більш вразливими до вторинних інфекцій, таких як фомоз, що призводить до суттєвого зниження врожайності.

Сильне заселення посівів часто супроводжується передчасним відмиранням окремих частин рослин, що перешкоджає нормальному наливу стручків.

Зимують дорослі особини в ґрунті або під шаром рослинних решток на полях, де вирощувалися хрестоцвіті культури минулого сезону.

Вихід жуків з місць зимівлі починається при прогріванні ґрунту до 7-9 градусів тепла, що збігається з відновленням вегетації озимого ріпаку.

Після періоду додаткового живлення самки відкладають яйця в черешки листків або безпосередньо у стебло, прогризаючи для цього отвори.

Розвиток личинок триває до 40-50 днів, після чого вони виходять назовні та заглиблюються в ґрунт для перетворення на лялечку.

Молоді жуки нового покоління з’являються наприкінці травня — на початку червня, після чого вони готуються до зимової діапаузи.

Характерною ознакою є поява численних дрібних отворів на молодих листках, що нагадують сліди від уколів голкою.

При детальному огляді рослин помітне викривлення стебел, які часто набувають S-подібної форми через нерівномірний ріст тканин.

Ознакою присутності шкідника є вихідні отвори на стеблах, через які личинки покидали рослину для залялькування в ґрунті.

На стеблах можна виявити характерні здуття, які при розрізанні містять внутрішні порожнини, заповнені екскрементами личинок.

Відставання в розвитку рослин та їх хлоротичний вигляд є непрямими показниками сильного пошкодження внутрішніх частин стебла.

Дотримання просторової ізоляції між посівами ріпаку різних років є найбільш дієвим превентивним заходом проти розповсюдження шкідника.

Необхідно ретельно знищувати бур’яни родини капустяних, які є джерелом живлення для жуків у міжсезоння та навесні.

Інсектицидна обробка повинна проводитися вчасно, до того моменту, як самки почнуть відкладати яйця в тканини рослин.

Використання системних та контактних препаратів ефективне виключно проти дорослих жуків, тому важливо проводити моніторинг кожні 3 дні.

Глибока оранка після збирання врожаю сприяє знищенню частини лялечок, які розвиваються у верхньому шарі ґрунту.