Ріпаковий квіткоїд

Ріпаковий квіткоїд (лат. Ceutorhynchus erysimi) — це жук-довгоносик, який належить до родини Curculionidae. Доросла особина має довжину тіла від 2 до 2,5 мм та характерний чорний колір із вираженим металевим блиском.

Тіло комахи щільне, овальної форми, з характерною витягнутою головотрубкою. Поверхня тіла вкрита дрібними сірими волосками, які можуть бути важко помітні неозброєним оком без спеціального обладнання.

Зимують імаго у верхньому шарі ґрунту або під рослинними рештками. Навесні, при прогріванні повітря до 8–10°C, вони мігрують на посіви хрестоцвітих культур, де починають активне харчування.

Цикл розвитку включає стадію яйця, личинки, лялечки та імаго. Комаха розвивається в одному поколінні, проте період появи дорослих особин може розтягуватися на декілька тижнів залежно від погодних умов.

Самки відкладають яйця всередину бутонів, прогризаючи оболонку. Одна самка за життя здатна відкласти значну кількість яєць, що забезпечує швидке заселення значних площ посівів за сприятливої весни.

Основними культурами-живителями є ріпак озимий та ярий, гірчиця, капуста, редька та інші капустяні культури. Всі вони піддаються ризику пошкодження у фазу бутонізації.

Найбільшої шкоди завдають як дорослі жуки, так і личинки. Жуки виїдають пилок та нектар, що призводить до того, що бутони стають нежиттєздатними і відмирають, не розкрившись.

Личинки, розвиваючись всередині бутона, знищують генеративні органи (маточку та тичинки). Це унеможливлює утворення стручка, що безпосередньо впливає на зменшення врожаю насіння.

При масовому поширенні шкідника втрати врожаю можуть сягати 30-50% і більше, якщо вчасно не застосувати захисні заходи. Пошкоджені посіви мають нерівномірний вигляд і знижену продуктивність.

Крім прямого виїдання органів рослини, квіткоїд сприяє ослабленню імунітету культури, що робить її більш вразливою до вторинних інфекцій, таких як альтернаріоз або фомоз.

Візуальними ознаками заселення є масове осипання бутонів та поява «пустих» квітконіжок на головному та бічних пагонах рослин. Рослина виглядає зів'ялою або деформованою.

На самих бутонах можна помітити дрібні темні крапки — сліди проколів головотрубкою. При розтині бутона всередині часто виявляється біла личинка з темною головою, яка активно харчується тканинами.

Під час обстеження полів у теплу погоду помітно, що жуки при наближенні людини падають на ґрунт і завмирають, тому для обліку краще використовувати сачок для ентомологічного збору.

Економічний поріг шкідливості складає 1–2 жуки на одну рослину на початку бутонізації. При перевищенні цієї чисельності необхідно терміново проводити захисні обробки інсектицидами.

Непрямим сигналом є зміна забарвлення верхівки суцвіття на жовтий колір раніше часу або повне її висихання, що суттєво знижує майбутню кількість стручків на рослині.

Агротехнічний контроль базується на дотриманні сівозміни, що передбачає ізоляцію нових посівів ріпаку від полів, де культура вирощувалася в минулому році (мінімум на 1-2 км).

Знищення бур'янів із родини хрестоцвітих (таких як талабан, сухоребрик, дика гірчиця) є обов'язковим заходом, оскільки вони є резерваторами шкідника до моменту сходів ріпаку.

Своєчасна сівба дозволяє рослинам ріпаку «проскочити» критичну фазу бутонізації до початку масового виходу шкідника. Підживлення азотними добривами прискорює розвиток культури.

Хімічний метод — найефективніший. Застосовують інсектициди системної та контактної дії з груп піретроїдів, неонікотиноїдів та фосфорорганічних сполук згідно з регламентом виробника.

Враховуючи, що ріпак є ентомофільною культурою, обробки слід проводити ввечері після закінчення льоту бджіл, щоб запобігти загибелі комах-запилювачів та дотримуватися екологічних норм.