Гарпія

Гарпія (рід Cerura) належить до родини зубниць (Notodontidae) ряду лускокрилих. Найвідомішим видом є гарпія велика (Cerura vinula).

Дорослі особини — це великі метелики з розмахом крил до 80 мм, що мають сірувато-біле забарвлення з темним візерунком на передніх крилах.

Гусениці цього шкідника мають яскраво-зелений колір з характерним пурпурово-коричневим малюнком на спині та двома довгими ниткоподібними виростами.

У разі небезпеки гусениця гарпії набуває загрозливої пози, вигинаючи передню частину тіла і виділяючи їдку мурашину кислоту для захисту.

Лялечки гарпії дуже щільні, вони формуються у твердих коконах, які гусениці майстерно прикріплюють до кори дерев, імітуючи її колір та текстуру.

Основними кормовими рослинами гарпії є представники родини вербових: різні види верби (Salix) та тополі (Populus).

В умовах розплідників або молодих насаджень гусениці можуть суттєво об'їдати листя, що уповільнює ріст та розвиток молодих дерев.

Пошкодження листкової пластинки відбувається шляхом грубого обгризання, при масовому розмноженні шкідник здатний спричинити часткову дефоліацію.

Дорослі дерева зазвичай легше переносять пошкодження, проте послаблені рослини стають вразливими до вторинних хвороб після навали гусениць.

Господарська шкода найбільше відчутна в лісовому господарстві, паркових зонах та при вирощуванні декоративних посадкових матеріалів.

Літ метеликів гарпії відбувається наприкінці весни та на початку літа, зазвичай у травні та червні, залежно від кліматичних умов регіону.

Самки відкладають яйця поодинці або невеликими групами на верхню сторону листя кормових рослин, що значно ускладнює їх раннє виявлення.

Період живлення гусениць охоплює літні місяці: від червня до серпня, коли личинки інтенсивно живляться вегетативною масою дерев.

Заляльковування шкідника відбувається наприкінці літа, після чого лялечка залишається зимувати на стовбурах дерев до наступного сезону.

Цикл розвитку гарпії у більшості регіонів є одногодичним, що обмежує кількість генерацій та спалахи масового розмноження шкідника.

Першою ознакою присутності шкідника є наявність поїденого листя на верхівках молодих пагонів верби або тополі.

При детальному огляді стовбурів можна помітити добре замасковані кокони, які майже не відрізняються від кольору кори дерева.

Наявність екскрементів на листі під ураженими ділянками крони також вказує на активну життєдіяльність гусениць, що ховаються в листі.

Специфічна загрозлива поза гусениці, яку вона демонструє при дотику до гілки, є надійним індикатором ідентифікації цього виду.

• Характерний їдкий запах мурашиної кислоти біля місця живлення.
• Пошкодження країв листкових пластинок аж до центральної жилки.
• Виявлення великих гусениць з двома хвостовими нитками.

Механічний метод боротьби полягає у зборі та знищенні коконів, які можна помітити на стовбурах дерев у осінньо-зимовий період.

У приватних садах при невеликій кількості шкідника ефективним є ручний збір гусениць у ранкові години, коли вони менш рухливі.

При високому ступені зараження застосовують біологічні препарати на основі Bacillus thuringiensis, які є безпечними для корисної ентомофауни.

Хімічні інсектициди системної або контактної дії використовуються лише у крайніх випадках, якщо є загроза масового знищення листя.

Важливою є агротехнічна профілактика: своєчасна обрізка загущених крон та видалення пошкоджених гілок знижують привабливість дерев для шкідника.