Буйволовидна цикадка

Буйволовидна цикадка (Ceresa bubalus) належить до ряду Напівтвердокрилі, родини Горбатки. Свою назву комаха отримала через специфічну форму переднеспинки, що нагадує роги буйвола.

Доросла особина має клиноподібне тіло довжиною до 10 мм. Забарвлення переважно трав’янисто-зелене, що дозволяє комасі бути майже непомітною серед листя.

Цей вид має потужні задні кінцівки, завдяки яким здатний здійснювати раптові стрибки, що значно ускладнює процес механічного відлову в умовах саду.

Личинки за зовнішнім виглядом суттєво відрізняються від імаго: вони мають сплощене тіло та численні шипи, які захищають їх від природних ворогів.

Цикадка є досить мобільним шкідником, який здатен швидко переміщуватися між різними типами рослинності залежно від фази свого життєвого циклу.

Шкідник пошкоджує переважно плодові культури, такі як яблуні, груші, вишні та сливи, завдаючи шкоди як личинкам, так і дорослим особинам через живлення соком.

Найбільшу шкоду рослинам завдають самки під час відкладання яєць, прорізаючи кору молодих гілок своїм яйцекладом, що призводить до утворення глибоких ран.

Місця проколів з часом розширюються, спричиняючи відмирання тканин кори, деформацію пагонів та створення ідеальних умов для інфікування грибковими патогенами.

Молоді саджанці, які зазнали масового ураження, різко втрачають приріст, їхня деревина стає крихкою, а загальний розвиток дерева значно гальмується.

При високій чисельності шкідника спостерігається передчасне опадання листя, ослаблення дерева, що робить його вразливим до суворих зимових умов.

Життєвий цикл буйволовидної цикадки триває один рік, а зимівля відбувається виключно у фазі яєць, які захищені тканинами кори плодових дерев.

Вихід личинок з яєць зазвичай припадає на кінець весни, коли температура повітря стабілізується, після чого вони перебираються на трав'янисті рослини.

У першій половині літа личинки живляться соком бур'янів, зокрема бобових культур, поступово проходячи всі стадії линьки до перетворення на дорослу особину.

Масовий літ імаго спостерігається з липня по вересень, у цей же час відбувається активне спарювання та відкладання яєць під кору дерев.

Осінній період є критичним, оскільки саме в цей час закладається основа популяції наступного року, тому важливо проводити моніторинг стану кори саме зараз.

Характерною ознакою зараження є наявність двох паралельних надрізів на корі молодих гілок, які за формою нагадують дужки або півмісяці.

Навколо місць кладки яєць кора починає темніти, розтріскуватися та поступово відмирати, що стає помітним при детальному огляді крони дерева.

Присутність значної кількості бур'янів, таких як конюшина або люцерна, в саду вказує на високу ймовірність наявності цього шкідника на ділянці.

Пошкоджені гілки часто викривляються, виглядають слабкими та схильними до обламування при сильному вітрі або під вагою врожаю.

У місцях пошкоджень нерідко спостерігається виділення камеді або розвиток вторинних інфекцій, що помітно знижує товарний вигляд плодів та саджанців.

Найефективнішим методом боротьби є знищення бур'янів у пристовбурних колах, оскільки саме там розвиваються личинки цикадки до переходу на дерева.

Необхідно проводити санітарну обрізку сильно уражених гілок у зимовий або ранньовесняний період, що дозволяє фізично видалити кладку яєць із саду.

У період інтенсивного розмноження та перельоту імаго ефективне застосування інсектицидів контактної та системної дії, дозволених для використання у садах.

Використання ловчих поясів або інших механічних засобів малоефективне, тому основний акцент слід робити на інтегровану систему захисту рослин.

• Регулярне обкошування трави в міжряддях та навколо стовбурів.
• Підтримка високого агрофону для швидкого відновлення тканин дерев.
• Залучення природних ворогів (ентомофагів) для природного стримування популяції.