Клоп шкідлива черепашка

Шкідлива черепашка (лат. Eurygaster integriceps) — це один із найнебезпечніших шкідників зернових культур, що належить до родини щитників-черепашок (Scutelleridae). Доросла комаха має характерне тіло у формі щита завдовжки 10–13 мм.

Колір дорослих особин варіюється від світло-коричневого до темно-сірого, що забезпечує їм відмінну маскування на грунті та серед рослинних решток. Голова невелика, а ротовий апарат призначений для висмоктування соків з рослин.

Яйця комах мають кулясту форму, відкладаються самками на нижній бік листків злаків рівними рядами по кілька десятків штук. Личинки, що вилуплюються, проходять п'ять етапів розвитку перед перетворенням на дорослу особину.

Зимують дорослі клопи у лісосмугах, лісах та під опалим листям. Навесні, при прогріванні повітря до 12-15°C, вони масово перелітають на посіви озимих зернових для живлення та розмноження.

Розвиток шкідника відбувається в одному поколінні на рік. Після спарювання самки відкладають яйця, що забезпечує швидке розмноження популяції на полях у літній період.

Найбільшої шкоди шкідлива черепашка завдає посівам пшениці, ячменю, жита та вівса, висмоктуючи поживні речовини з усіх частин рослини протягом їхньої вегетації.

Весняне живлення імаго на молодих стеблах призводить до відмирання центрального листа та утворення «білоколосся», через що зерно у колосі або не формується, або виходить щуплим.

Найнебезпечнішим періодом є час наливу зерна, коли і личинки, і дорослі клопи проколюють оболонку зернівки та вводять усередину слину з ферментами, що руйнують білкову структуру зерна.

Пошкоджене зерно втрачає свої хлібопекарські властивості: клейковина стає крихкою або повністю руйнується, борошно з такого зерна не здатне утворювати якісне тісто.

Критичні пошкодження призводять до значних втрат урожаю не лише у кількісному, а й у якісному вираженні, що знижує класність товарного зерна під час його реалізації.

Основним агротехнічним заходом є вирощування стійких сортів зернових та дотримання оптимальних термінів посіву, що дозволяє уникнути збігу критичних фаз росту з масовим виходом личинок.

Своєчасне проведення збиральних робіт у стислі терміни дозволяє уникнути додаткового пошкодження врожаю та зменшити кормову базу для підготовки клопів до зимівлі.

Застосування інсектицидів є обов'язковим при перевищенні порогу шкодочинності, який зазвичай встановлюється на рівні 1-2 личинки на квадратний метр посіву.

Важливо чергувати препарати з різними діючими речовинами для запобігання виникненню резистентності (звикання) шкідника до певних груп хімічних засобів захисту.

Біологічний захист передбачає збереження природних ентомофагів, зокрема яйцеїдів-триссолькусів, які ефективно знищують яйцекладки шкідника у польових умовах.