Зелений краб

Зелений краб (лат. Carcinus maenas) — представник ряду Десятиногі ракоподібні (Decapoda), родини Carcinidae. Це відомий інвазивний вид, що характеризується міцним панциром із п'ятьма зубцями з обох боків.

Доросла особина може мати ширину карапакса до 10 сантиметрів, причому колір може варіюватися від темно-зеленого до червонувато-коричневого в залежності від циклу линяння.

Він відрізняється високою стійкістю до зміни солоності води, що дозволяє йому заселяти як морські узбережжя, так і гирла річок з опрісненою водою.

Морфологічно краб має асиметричні клешні: одна призначена для роздрібнення раковин, інша — для розривання м'яких тканин здобичі.

Його розповсюдження по світу відбувалося переважно через балластні води суден, що зробило його одним з найнебезпечніших об'єктів для місцевих екосистем.

Найбільшої шкоди цей краб завдає господарствам з вирощування двостулкових молюсків — мідій, устриць та гребінців.

Краби масово поїдають дрібну молодь молюсків, що призводить до повного знищення врожаю на окремих ділянках вирощування.

Окрім прямого споживання молюсків, краби пошкоджують захисні сітки та кріплення, що веде до додаткових витрат на ремонт обладнання в аквакультурі.

Активна діяльність крабів руйнує природний донний субстрат, перешкоджаючи нормальному розвитку екосистем, необхідних для промислового рибальства.

Конкуренція за харчові ресурси з іншими промисловими видами ракоподібних призводить до зниження загальної продуктивності акваферм.

Активність зеленого краба сильно залежить від температури води: при температурі нижче 5 градусів він стає малорухливим і заривається в мул.

Навесні та влітку, коли вода прогрівається, спостерігається пік міграційної та харчової активності цих тварин у прибережній зоні.

Розмноження відбувається протягом теплого періоду, при цьому самки відкладають велику кількість яєць, які розвиваються у товщі води.

Восени спостерігається поступове відкочування популяції на глибші ділянки, де температура води залишається більш стабільною протягом зими.

Для агрономічного планування важливо знати, що найбільш критичний період для захисту молодих молюсків припадає на літні місяці.

Типовою ознакою присутності крабів є велика кількість розбитих або розірваних раковин молюсків поруч із місцями їх культивації.

Візуально крабів можна помітити вночі під час відливу або за допомогою спеціальних пасток, встановлених у товщі води біля садків.

Зникнення молодняка молюсків на певних ділянках плантації без видимих ознак захворювань є сигналом до проведення перевірки на наявність хижаків.

Наявність самих крабів у пастках-краболовках є незаперечним доказом того, що популяція в даному районі потребує регулювання.

Пошкоджені сітки на вирощувальних садках із характерними отворами, прорізаними клешнями, підтверджують спроби крабів проникнути до об'єктів вирощування.

Основним методом контролю є систематичне використання пасток для вилову, що дозволяє значно знизити чисельність популяції на обмеженій території.

Захист молюсків здійснюється шляхом встановлення спеціальних металевих або полімерних сіток з дрібною коміркою, через які краб не може пройти.

Промисловий вилов та переробка зеленого краба на кормове борошно є одним із перспективних шляхів утилізації надлишків популяції.

Важливо уникати перевезення живих молюсків із зон, заражених цим інвазивним видом, до чистих водойм без належного карантинного контролю.

Моніторинг чисельності за допомогою тестових пасток має бути регулярним, особливо перед початком активного сезону вирощування аквакультури.