Кампонотус строкатий

Кампонотус строкатий (Camponotus variegatus) належить до ряду перетинчастокрилих, родини мурашиних (Formicidae). Це великі комахи, що мають строкате забарвлення, яке варіюється від світло-коричневого до темно-бурого з помітними світлими смугами на черевці.

Для представників цього виду характерний поліморфізм робочих особин: розміри мурах можуть суттєво відрізнятися, від дрібних фуражирів до великих солдатів із потужними щелепами для захисту та перенесення їжі.

Голова цих мурах масивна, часто має серцеподібну форму, що дозволяє легко відрізнити їх від інших дрібних видів садово-городніх мурашок. Вони віддають перевагу дерев’яному середовищу для будівництва своїх гнізд.

Матки даного виду здатні засновувати колонії не лише в природних дуплах, але й у технічній деревині, що робить їх небезпечними шкідниками не тільки для живої природи, але й для дерев’яних будівель.

Вони не мають отруйного жала, проте завдяки сильному щелепному апарату можуть завдавати болючих укусів, випорскуючи в мікроранку мурашину кислоту, що спричиняє запалення та подразнення шкіри.

Цей вид мурах є небезпечним шкідником плодово-ягідних та декоративних дерев. Найбільшої шкоди вони завдають цитрусовим культурам, манго, лічі та іншим широколистяним видам у тропічному та субтропічному поясі.

Основна шкода полягає у вигризанні довгих та розгалужених ходів усередині живої та сухої деревини. Порушуючи цілісність тканин, мурахи знижують опірність дерева до механічних навантажень та вітру.

Мурахи активно «пасуть» попелиць та щитівок, захищаючи їх від природних ворогів, зокрема сонечок та златоочок. Це призводить до надмірного розмноження сисних шкідників, які висмоктують сік з молодих пагонів та листя.

Пошкоджені гілки втрачають тургор, стають ламкими та передчасно засихають. Через внутрішні порожнини в стовбур проникають спори грибів та бактерії, що спричиняють розвиток внутрішніх гнилей, які неможливо вилікувати.

У разі масового ураження цілісність судинної системи дерева порушується настільки, що поживні речовини не доходять до верхівки, що призводить до поступового відмирання окремих гілок або всього дерева.

Кампонотус строкатий проявляє високу активність у теплу пору року. В умовах сприятливого клімату період активної діяльності розпочинається навесні і триває до моменту значного зниження нічних температур восени.

У зимовий період, за умови зниження температури, колонія переходить у стан зниженої активності, залишаючись всередині своїх гнізд у деревині. В тропічних умовах активність може бути цілорічною.

Добова активність шкідника переважно зосереджена на нічних годинах. Саме вночі робочі особини масово виходять на фуражування, переміщуючись по гілках у пошуках цукристих виділень (паді) та дрібних комах.

Літ крилатих особин (маток і самців) відбувається в періоди, коли навколишнє середовище має максимальну вологість та стабільні температури, що сприяє успішному заплідненню та закладанню нових гнізд.

У посушливі періоди мурахи стають особливо агресивними у пошуках джерел вологи та вуглеводної їжі, тому в цей час спостерігається найбільша щільність шкідників на кронах дерев.

Однією з головних ознак є поява дрібного деревного пилу (тирси) у тріщинах кори або біля підніжжя стовбура. Це явний сигнал того, що мурахи активно розширюють свої житлові камери всередині рослини.

Наявність чітких «стежок», якими мурахи постійно пересуваються вгору та вниз по стовбуру, свідчить про використання дерева як постійної бази для живлення та колонізації.

Масове скупчення попелиці на молодих листках без присутності інших шкідників часто є непрямим доказом того, що ці колонії підтримуються мурахами, які охороняють комах-сисників.

При постукуванні по стовбуру можна відчути зміну звуку (глухий звук), що вказує на внутрішні пошкодження деревини. Це критичний етап, який потребує негайного втручання для порятунку дерева.

Візуально помітні отвори в корі, з яких можуть виходити або заходити робочі особини, є остаточним підтвердженням того, що дерево заселене великою колонією кампонотуса строкатого.

Боротьбу з кампонотусом строкатим слід розпочинати з обмеження доступу шкідників до крони дерева. Для цього застосовують липкі пояси, які перешкоджають пересуванню мурах від ґрунту до пагонів.

Ефективним методом є застосування гелевих приманок з повільною дією. Робочі мурахи несуть отруту в гніздо, що дозволяє знищити матку та всю колонію зсередини, куди важко дістатися контактними препаратами.

Санітарна обрізка та видалення сухостою зменшує кількість потенційних місць для облаштування гнізд. Також необхідно боротися з попелицею та щитівками, оскільки вони є головним джерелом живлення мурах.

Хімічний захист передбачає обробку стовбурів інсектицидами контактної дії. Проводити обприскування краще у вечірній час, коли активність комах на поверхні дерева досягає свого піку.

• Регулярне очищення стовбурів від відмерлої кори та лишайників.
• Використання системних препаратів для поливу пристовбурного кола.
• Встановлення фізичних бар’єрів на стовбурах дерев.