Італійський прус

Італійський прус (Calliptamus italicus) — вид комах ряду прямокрилих, що належить до родини саранових. Дорослі особини мають розмір від 14 до 40 мм.

Основне забарвлення тіла варіюється від сірого до бурого, часто з темними плямами. Це допомагає їм добре маскуватися на ґрунті серед рослинності.

Визначальною ознакою є рожеві або червоні задні крила, а також гомілки задніх ніг такого ж кольору, що яскраво помітно під час стрибків комахи.

Передньоспинка має чіткий серединний кіль, який розрізаний поперечною борозенкою. Це дозволяє відрізнити пруса від інших видів саранових.

Самки відкладають яйця у спеціальні кубушки, які мають вигнуту форму і розташовуються у верхньому шарі ґрунту, забезпечуючи захист потомства.

Цей шкідник є надзвичайно небезпечним поліфагом, здатним пошкоджувати широкий спектр культур, особливо в умовах посушливого клімату.

Основними об'єктами живлення є злакові культури, такі як пшениця, ячмінь, жито та кукурудза, де вони поїдають листя та паростки.

Крім злаків, прус часто завдає шкоди технічним культурам: соняшнику, льону, цукровим бурякам, овочам та навіть плодовим деревам у молодих садах.

Шкідливість проявляється у швидкому об'їданні вегетативної маси, що призводить до затримки росту або повної загибелі молодих посівів.

У періоди масового розмноження прус може перетворюватися на стадну форму, що спричиняє спустошення цілих полів за лічені дні.

Розвиток відбувається в одній генерації протягом року. Зимують виключно яйця в кубушках, що знаходяться в ґрунті на невеликій глибині.

Відродження личинок зазвичай припадає на весняний період, коли ґрунт прогрівається достатньо для активізації ембріонального розвитку.

Личинки проходять п'ять вікових стадій, поступово збільшуючись у розмірах, і стають особливо ненажерливими на останніх стадіях перед окриленням.

Поява дорослих особин (імаго) відбувається на початку літа, після чого вони активно розмножуються і розселяються на нові ділянки.

Живуть імаго до осені, закінчуючи свій життєвий цикл відкладанням яєць, які залишаються зимувати в ґрунті до наступної весни.

Найбільш помітною ознакою присутності шкідника є сильні пошкодження листя, яке виглядає обгризеним або повністю знищеним до головних жилок.

• Наявність великої кількості личинок у посівах.
• Специфічні отвори на листках рослин.
• Оголені стебла після проходу зграї.
• Характерний звук («скрип») у полі під час спеки.
• Залишки екскрементів на поверхні ґрунту та листках.

Пошкоджені ділянки поля виглядають як витоптані або виїдені зони, що контрастують із здоровими частинами посівів.

При масовій появі пруса на полях часто можна спостерігати їхні стрибки при пересуванні людини, що дозволяє швидко оцінити чисельність популяції.

Пошук кубушок у ґрунті на узбіччях полів та пасовищах дозволяє прогнозувати рівень зараження на наступний рік.

Система захисту базується на моніторингу та своєчасному застосуванні агротехнічних і хімічних методів боротьби.

Оранка або глибоке розпушування ґрунту в місцях відкладання яєць є ефективним способом знищення значної частини майбутньої популяції.

Хімічний захист передбачає обприскування інсектицидами полів, де спостерігається висока щільність личинок, переважно 1-3 віку.

Використання біопрепаратів на основі ентомопатогенних грибів може бути альтернативою хімікатам у зонах з екологічними обмеженнями.

Важливо контролювати бур'яни на краях полів, оскільки саме вони часто стають первинними місцями живлення та розмноження італійського пруса.