Прус італійський

Прус італійський (лат. Calliptamus barbarus) належить до ряду прямокрилих, родини справжніх саранових (Acrididae). Це комаха, яка має міцну будову тіла та розвинені задні ноги для стрибків.

Дорослі особини зазвичай забарвлені у сірувато-жовті або бурі кольори, що забезпечує їм чудовий маскувальний ефект серед сухої рослинності та ґрунту.

Самки значно більші за самців, що є типовим для цього виду. Характерною ознакою є рожеве або червоне забарвлення внутрішньої сторони задніх стегон та основи крил.

Комаха веде переважно наземний спосіб життя. Вона добре стрибає, а за потреби може здійснювати досить тривалі перельоти на значні відстані.

Личинки, що проходять п'ять вікових стадій, дуже схожі на дорослих комах, але вони не мають сформованих крил і значно менші за розміром.

Прус італійський є поліфагом, тобто здатний пошкоджувати широкий спектр культурних та диких рослин, завдаючи суттєвої шкоди сільському господарству.

Найбільшої шкоди зазнають зернові колосові культури, такі як пшениця, овес, ячмінь, а також цінні технічні культури, зокрема кукурудза та просо.

Він часто атакує бобові культури, включаючи люцерну та конюшину, що призводить до значних втрат зеленої маси, необхідної для кормовиробництва.

Городні та баштанні культури, такі як помідори, кавуни чи соняшник, також страждають від ненажерливості цього шкідника, особливо в періоди посухи.

У разі значного розмноження прус здатний буквально «з’їдати» цілі посіви, залишаючи після себе лише голі стебла, що веде до повної загибелі врожаю.

Зимує цей шкідник у стадії яйця, які самки відкладають у ґрунт осінню, формуючи спеціальні захисні капсули — кубишки.

Навесні, зазвичай у травні, коли ґрунт достатньо прогрівається, відбувається масове відродження личинок, які відразу починають активно харчуватися.

Період розвитку личинок триває близько 40 днів, протягом яких вони проходять п’ять линьок, поступово збільшуючись у розмірах та готуючись до окрилення.

Дорослі комахи з’являються у червні — липні. Вони живуть протягом літа та початку осені, активно розмножуючись і розселюючись на нові території.

Життєвий цикл завершується відкладанням яєць, після чого дорослі особини гинуть, а наступне покоління розвивається вже навесні наступного року.

Головним симптомом присутності пруса італійського є наявність поїденого листя, яке виглядає обгризеним з країв або з великими отворами посередині пластини.

При огляді поля можна побачити самих комах, які при наближенні людини масово стрибають або злітають, створюючи характерний шум.

Пошкодження зазвичай спочатку виникають осередками, де концентрація комах є найвищою, згодом площа ураження швидко збільшується.

Під час сильної спеки комахи стають особливо активними та агресивними, що призводить до швидкої дефоліації рослин на великих площах.

• Повністю з’їдені листки, залишаються лише грубі жилки.
• Пошкоджені генеративні органи (колосся, зав’язь).
• Наявність екскрементів на поверхні ґрунту та рослин.
• Оголені ділянки поля в місцях скупчення шкідників.

Ключовим агротехнічним методом є глибока зяблева оранка, яка знищує яйцекладки, вивертаючи кубишки на поверхню, де вони гинуть від холоду або хижаків.

Важливо вчасно знищувати бур’яни на межах полів та узбіччях доріг, оскільки саме там знаходяться головні місця для відкладання яєць.

Для захисту посівів у період активності личинок застосовують обприскування інсектицидами дозволених груп, що дозволяє швидко знизити чисельність шкідника.

У разі загрози навали варто проводити моніторинг полів, щоб вчасно виявити осередки та провести обробку до того, як комахи почнуть літати.

Біологічний захист передбачає залучення природних ентомофагів та збереження середовищ існування птахів, які природним чином обмежують популяцію саранових.