Плоский хвойний вусач

Плоский хвойний вусач (лат. Callidium aeneum) належить до родини вусачів (Cerambycidae), ряду твердокрилих (Coleoptera). Це невеликий жук, який має сплощену форму тіла довжиною від 8 до 16 мм.

Тіло комахи має характерний металевий відтінок — від бронзово-зеленого до мідно-червоного кольору. Це дозволяє йому добре маскуватися на корі хвойних дерев.

Личинки цього виду є типовими представниками дендрофагів: вони безногі, з міцним щелепоподібним апаратом, пристосованим для живлення деревиною.

Дорослі особини ведуть денний спосіб життя і часто трапляються на стовбурах дерев, що добре освітлюються прямим сонячним промінням.

Попри сплощену форму, жук є достатньо рухливим і швидко переміщується по поверхні кори у пошуках партнера або місця для відкладання яєць.

Основними об'єктами живлення плоского хвойного вусача є хвойні породи, зокрема ялина, рідше він зустрічається на пихті та сосні.

Шкідник насамперед заселяє ослаблені, хворі або повалені дерева, які не можуть чинити опір проникненню личинок під кору.

У промислових масштабах вусач може завдавати значної шкоди зрубаній деревині, що тривалий час зберігається у лісі без належної обробки.

Личинки прогризають ходи у лубі та поверхневих шарах деревини, що призводить до порушення сокоруху та поступового відмирання цілих ділянок стовбура.

При високій чисельності шкідника дерево втрачає свою товарну цінність, а в садах та парках це може призвести до повної загибелі насаджень.

Період активного льоту імаго плоского хвойного вусача припадає на кінець весни та початок літа, зазвичай це травень та червень.

Самиці обирають місця з тонкими щілинами в корі, щоб відкласти туди яйця, забезпечуючи тим самим майбутнім личинкам захищене середовище для розвитку.

Розвиток личинок триває протягом літнього сезону, протягом якого вони активно живляться, збільшуючись у розмірах та поглиблюючи свої ходи.

Зимування відбувається на стадії личинки, яка залягає вглиб деревини для подальшого спокою в зимовий період.

Наступного року личинка завершує цикл розвитку, перетворюючись на лялечку, з якої невдовзі з'являється новий дорослий жук.

Ознакою зараження є наявність характерних льотних отворів, через які дорослі комахи виходять назовні після завершення метаморфозу.

Наявність бурового борошна під корою дерева свідчить про активну діяльність личинок, які руйнують камбіальний шар та заболонь.

Зовнішній вигляд хвойних може довго залишатися незмінним, проте згодом спостерігається всихання верхівки та окремих гілок.

При огляді стовбурів можна помітити нерівності та відшарування кори в місцях, де під нею інтенсивно живляться личинки вусача.

На зрізах зрубаної деревини помітні пласкі ходи, що заповнені дрібною стружкою, які залишають після себе личинки під час руху всередині стовбура.

Найбільш ефективним заходом є вчасне вивезення зрубаної деревини та проведення санітарних рубок у лісах для зменшення кормової бази шкідника.

Зберігання лісоматеріалів повинно здійснюватися у місцях з гарною вентиляцією, що ускладнює умови для успішного розвитку личинок.

Для захисту окремих цінних дерев у парках застосовують інсектицидні обробки під час масового виходу жуків для запобігання відкладанню яєць.

• Використання пасток для відлову імаго у період активності.
• Сприяння природним ворогам вусача, таким як ентомофаги та птахи.
• Видалення хворих та сухостійних дерев з території насаджень.

Профілактика, спрямована на підтримання здоров'я хвойних насаджень, є головним інструментом у боротьбі з цим видом вусачів.