Виноградний зудень

Виноградний зудень, або виноградний повстяний кліщ (лат. Colomerus vitis), є представником родини чотириногих кліщів (Eriophyidae), що належать до ряду Acariformes.

Це мікроскопічний шкідник, довжина тіла якого становить приблизно 0,15–0,2 мм, тому побачити його без спеціального обладнання неможливо.

Тіло кліща має видовжену, веретеноподібну форму, забарвлене у світло-жовтий або білуватий колір, а зовні вкрите великою кількістю дрібних кілець.

Зимують запліднені самки переважно під лусочками бруньок винограду, що дозволяє їм успішно переживати несприятливі зимові умови навіть у регіонах з низькими температурами.

Перенесення кліща на нові кущі здійснюється за допомогою вітру, перенесення комахами, через інструменти при обрізці або разом із зараженими саджанцями під час посадки.

Основним господарем цього виду кліща є виноград (Vitis vinifera), хоча він може траплятися і на інших споріднених видах рослин родини виноградових.

Шкідник живиться соком клітин рослини, проколюючи епідерміс листя за допомогою свого тонкого ротового апарату, що спричиняє розвиток патологічних змін у тканинах.

Внаслідок висмоктування соків відбувається руйнування хлорофілу, через що листки втрачають здатність до нормального фотосинтезу, що негативно впливає на загальний стан куща.

При масовому заселенні кліщ може пошкоджувати не тільки листя, але й молоді суцвіття, що призводить до осипання квіток та істотного зниження загальної врожайності.

Рослина втрачає енергію, необхідну для визрівання лози, що в перспективі робить кущ вразливим до морозів та знижує його стійкість до інших хвороб.

Весняне пробудження кліща відбувається одночасно з початком сокоруху та розпусканням бруньок винограду, після чого він починає заселяти молоді листки.

Перші симптоми у вигляді характерних утворень стають помітними вже наприкінці квітня, залежно від погодних умов та температури навколишнього середовища.

Протягом теплого сезону кліщ здатний дати кілька поколінь, причому інтенсивність розмноження значно зростає у суху та спекотну погоду.

Найбільша активність шкідника припадає на літній період, коли оптимальні температурні показники сприяють швидкому розвитку кожного наступного покоління.

Восени, при скороченні світлового дня та зниженні температур, дорослі особини мігрують у свої зимові сховища, де готуються до періоду спокою.

Головною ознакою зараження є поява на верхній частині листкової пластинки опуклих плям, які з часом можуть набувати червонуватого або жовтого відтінку.

На зворотному боці листа, навпроти цих плям, з’являється характерний білий або бурий повстяний наліт, що складається з розрослих волосків епідермісу.

Сильне пошкодження призводить до деформації листка, він починає скручуватися, а при дуже високій чисельності шкідника може передчасно опасти.

Якщо кліщ уражає суцвіття, вони виглядають пригніченими, з часом чорніють і відмирають, що призводить до прямої втрати майбутнього врожаю винограду.

• Поява опуклостей на листі.
• Повстяний наліт з нижнього боку.
• Деформація молодих пагонів.
• Відмирання суцвіть та осипання зав'язі.

Для запобігання поширенню шкідника необхідно використовувати тільки здоровий, перевірений посадковий матеріал та проводити його дезінфекцію перед посадкою.

Ефективним методом є застосування препаратів сірки ранньою весною, коли кліщі тільки виходять із місць своєї зимівлі та є найбільш вразливими.

У випадках значного ураження рекомендується використання спеціалізованих акарицидів, які впливають на різні фази розвитку шкідника, з дотриманням регламенту застосування.

Санітарна обрізка, що включає видалення та знищення уражених частин лози, допомагає зменшити популяцію кліща та запобігти його подальшому розповсюдженню.

Підтримання належного рівня агротехніки, своєчасне підживлення та полив зміцнюють виноград, що допомагає йому краще відновлюватися після пошкоджень.