Хлібний стебловий пильщик

Хлібний стебловий пильщик (лат. Cephus pygmaeus) — це комаха з ряду Перетинчастокрилі, яка є серйозним шкідником зернових культур. Доросла особина має чорне тіло завдовжки до 10 мм з жовтими смугами.

Дорослі пильщики з'являються навесні, зазвичай у період виходу зернових у трубку. Вони ведуть прихований спосіб життя, відкладаючи яйця всередину стебел культурних злаків.

Личинка шкідника білого кольору, має вигнуте тіло та добре розвинені щелепи. Вона харчується внутрішніми тканинами рослини, що послаблює стебло і знижує налив зерна.

Протягом життєвого циклу личинка формує кокон у нижній частині стебла, де успішно зимує до наступної весни, витримуючи значні морози.

Окуклення відбувається навесні в залишках стерні. Саме від того, наскільки якісно оброблений ґрунт після збору врожаю, залежить виживаність популяції наступного року.

Шкідник уражує переважно озиму та яру пшеницю, а також ячмінь, жито та деякі дикі злакові трави, що розширює коло його господарів.

Личинки, виїдаючи паренхіму стебла, порушують провідну систему рослини. Це призводить до передчасного висихання колоса та недобору врожаю зерна.

Найбільшу небезпеку становить механічне пошкодження нижньої частини стебла. Личинка перед зимівлею підпилює стінку стебла, що робить його вразливим до вітру.

Пошкоджені посіви масово вилягають, що суттєво ускладнює роботу комбайнів та призводить до значних втрат при прямому комбайнуванні.

Економічна шкода від пильщика може бути критичною в регіонах з інтенсивним зерновим землеробством при недотриманні сівозмін.

Першою ознакою присутності шкідника на полі є поява білоколосих рослин, які виділяються на фоні здорових, зелених посівів.

При детальному обстеженні колосся виявляється пустим або з недорозвиненим, щуплим зерном, оскільки живлення рослини було перервано личинкою.

Якщо розрізати стебло, всередині можна побачити виїдений канал, заповнений бурими екскрементами, які схожі на дрібну тирсу.

Характерне підпилювання стебла біля кореневої шийки стає помітним у фазі воскової стиглості зерна, коли рослини починають масово хилитися до землі.

Наявність інтенсивного вилягання посівів після дощу або сильного вітру є чітким сигналом того, що на полі розмножився цей шкідник.

Головним заходом контролю є глибока оранка ґрунту, яка дозволяє поховати стерню зі шкідниками на глибину, недосяжну для виходу імаго на поверхню.

Дотримання просторової ізоляції між полями зернових та мінімізація засміченості країв полів пирієм значно обмежують розмноження пильщика.

Важливим агротехнічним прийомом є своєчасний збір врожаю у короткі терміни, що не дає личинкам завершити цикл розвитку та підготуватися до зимівлі.

Використання хімічних засобів захисту (інсектицидів) є ефективним у період масового вильоту імаго до моменту відкладання ними яєць всередину стебел.

• Дотримання сівозмін.
• Якісний обробіток ґрунту.
• Знищення злакових бур'янів.