Виноградний трубкокрут

Виноградний трубкокрут (Byctiscus congenor) — це небезпечний шкідник, який належить до родини Трубкокрути (Attelabidae). Це невеликий жук, що має яскраво-зелене забарвлення з металевим відливом.

Тіло комахи досягає довжини до 9 мм, характеризується наявністю подовженої головотрубки. Жук дуже обережний і при найменшій небезпеці падає на землю, де стає непомітним завдяки маскувальному кольору.

Личинки цього виду мають вигнуту форму, білого кольору, з темно-коричневою головою. Вони розвиваються всередині спеціально підготовлених самкою «сигар» зі скрученого листя винограду.

Життєвий цикл комахи тісно пов’язаний з фенологічними фазами винограду. Дорослі особини перезимовують у ґрунті або під залишками рослин, виходячи на поверхню з першим весняним теплом.

Розпізнавання шкідника потребує регулярного огляду насаджень, оскільки популяція може швидко зростати, якщо не вживати вчасних превентивних заходів.

Шкідливість виноградного трубкокрута полягає у пошкодженні бруньок, молодого листя та суцвіть, що прямо впливає на врожайність та здоров'я куща.

Навесні дорослі жуки виїдають бруньки, що призводить до їхньої загибелі. Це критично для виноградника, оскільки втрачаються майбутні пагони та майбутній врожай.

Літнє харчування жуків на листках викликає появу великої кількості отворів та деформацій. Це порушує фізіологічні процеси в рослині, знижуючи її стійкість до стресових чинників.

Найбільшої шкоди завдають личинки, які розвиваються у згорнутому листі. Зіпсоване листя передчасно жовтіє, засихає та опадає, позбавляючи лозу необхідного живлення для визрівання.

Тривале зараження призводить до загального виснаження кущів, поганого визрівання лози, що робить виноград вразливим до зимових морозів та хвороб.

Активізація жуків спостерігається на початку весни, коли температура ґрунту та повітря стає сприятливою для виходу імаго з місць зимівлі.

Період спарювання та яйцекладки припадає на фазу розпускання бруньок і появу перших листків. Саме в цей час комахи найактивніше харчуються.

В червні та липні відбувається основний процес скручування листя. Самки формують «трубки», всередині яких личинки харчуються та ростуть до окуклення.

Розвиток личинки триває близько місяця, після чого молоде покоління жуків виходить назовні та продовжує харчуватися листям перед відходом на зимівлю.

З настанням осінніх холодів жуки переміщуються у верхній шар ґрунту або ховаються під опалим листям, де залишаються до наступного сезону.

Головним сигналом присутності шкідника є пошкоджені, нерозкриті бруньки, які мають характерні сліди виїдання та отвори.

Найбільш помітною ознакою є наявність на лозі згорнутого в «сигари» листя. Такі утворення виглядають неприродно і є головним осередком розвитку личинок.

На пошкоджених листках можна помітити дрібні проколи або довгасті смужки, які залишають жуки під час харчування тканинами листка.

Передчасне опадання зеленого листя у червні-липні часто свідчить про те, що воно було використане як інкубатор для личинок трубкокрута.

Виявлення жуків під час ранкового огляду або шляхом обтрушування пагонів на підстилку підтверджує необхідність негайної обробки інсектицидами.

Основним агротехнічним заходом є збирання та спалювання опалого листя, у якому знаходяться личинки або лялечки шкідника, що запобігає поширенню популяції.

Регулярна культивація ґрунту в міжряддях та глибоке перекопування приштамбових смуг восени значно знижують чисельність жуків, що перезимували в ґрунті.

Видалення та спалювання скрученого листя під час вегетації допомагає локалізувати вогнище зараження та не допустити виходу нового покоління шкідника.

Хімічний захист передбачає обприскування виноградників інсектицидами у критичні фази: під час розпускання бруньок та відразу після закінчення цвітіння лози.

• Застосування препаратів з групи піретроїдів або неонікотиноїдів.
• Використання пасток з феромонами для моніторингу вильоту жуків.
• Своєчасне проведення агротехнічних робіт для підвищення імунітету рослин.