Трубкокрут

Трубкокрут (лат. Byctiscus) — це представник родини Attelabidae, який є відомим шкідником садово-паркових та плодових культур. Це дрібні жуки з яскравим металевим блиском, зазвичай зеленого або синього кольору.

Особливістю морфології є наявність видовженої головотрубки, яка допомагає самкам під час формування унікальних листкових «сигар». Довжина тіла дорослої особини варіюється від 5 до 10 міліметрів.

Личинки трубкокрута мають вигнуту форму тіла, вони білі, безногі, з добре розвиненим ротовим апаратом, пристосованим для споживання тканин скрученого листя.

Життєвий цикл комахи проходить як на самому дереві, так і в ґрунті. Після окуклення в ґрунті нове покоління жуків виходить на поверхню, щоб продовжити харчування до настання холодів.

Враховуючи прихований спосіб життя, виявлення трубкокрута на початкових етапах заселення саду може бути ускладненим, що вимагає постійного моніторингу стану насаджень.

Цей шкідник завдає значної шкоди виноградникам, яблуням, грушам, сливам та іншим кісточковим культурам. Також він може пошкоджувати листя берези та тополі.

Дорослі жуки пошкоджують бруньки, що розпускаються, молоді листки та квітки, виїдаючи в них тканини, що призводить до деформації рослин.

Личинки, що знаходяться всередині скручених листків, виїдають паренхіму, в результаті чого листя втрачає здатність до фотосинтезу та поступово засихає.

Пошкодження плодоніжок призводить до масового осипання зав'язей, що критично знижує загальну врожайність саду за один вегетаційний період.

За інтенсивного розмноження трубкокрут здатний повністю дефоліювати окремі гілки, що послаблює дерево та робить його вразливим до інших інфекцій та морозів.

Вихід жуків з місць зимівлі зазвичай збігається з періодом розпускання бруньок на плодових деревах, що дозволяє шкіднику одразу переходити до живлення.

Найбільша активність спостерігається у весняно-літній період, коли відбувається масове відкладання яєць та формування скрученого листя для живлення личинок.

Окуклення личинок відбувається переважно в ґрунті, куди вони потрапляють разом із опалим листям або самостійно, зариваючись у землю на глибину кількох сантиметрів.

Вторинна активність дорослих жуків нового покоління часто припадає на другу половину літа, коли вони продовжують харчуватися листям перед відходом на зиму.

Погодні умови, зокрема тепла та волога весна, значно сприяють швидшому розмноженню та зростанню чисельності популяції трубкокрута в садах.

Найбільш яскравим показником присутності шкідника є вигляд «сигар» — скрученого в щільні трубки листя, яке висить на гілках або лежить під деревом.

Наявність на листках численних округлих отворів, виїдених країв або скелетованих ділянок свідчить про активне живлення імаго.

Зав'язі плодів, що передчасно в’януть, чорніють і опадають, часто мають пошкодження у місці кріплення до плодоніжки, що є результатом діяльності трубкокрута.

Поступове всихання верхівок пагонів через пошкодження бруньок та молодих листків також вказує на ймовірну присутність цього жука у вашому саду.

При струшуванні гілок дорослі жуки часто падають на землю, що є ще одним способом діагностики їхньої присутності під час огляду крони дерев.

Обов'язковим агротехнічним заходом є збирання та знищення опалого листя, в якому можуть знаходитися личинки та лялечки шкідника.

Розпушування та перекопування ґрунту в зоні пристовбурних кіл восени дозволяє вивести на поверхню та знищити частину популяції, що готується до зими.

У періоди високої активності жуків доцільно використовувати метод струшування на підстилку зранку, коли комахи менш рухливі через прохолодну температуру.

Хімічні обробки інсектицидами доцільно проводити до початку цвітіння та після нього, враховуючи ступінь ураження насаджень шкідником.

Використання біологічних препаратів, що містять ентомопатогенні гриби або бактерії, може бути ефективною альтернативою для зменшення використання хімії в саду.