Златка червоночерева

Златка червоночерева (Buprestis haemorrhoidalis) — це представник родини златок (Buprestidae), який є небезпечним стовбуровим шкідником хвойних порід.

Дорослі жуки мають розмір тіла до 20 мм. Характерною особливістю виду є металевий блиск надкрил та виразний червоний або помаранчевий колір кінчика черевця.

Личинки златки ведуть прихований спосіб життя. Вони мають видовжене безноге тіло білого кольору з потужними щелепами для гризіння деревини.

Жуки добре літають і в спекотні літні дні активно пересуваються по стовбурах дерев, де часто можна побачити парування комах.

Цей вид є частиною екосистеми лісу, але при погіршенні стану насаджень його чисельність може стрімко зростати, що призводить до серйозних проблем.

Комаха завдає шкоди переважно сосні, ялині та модрині, вибираючи для заселення ослаблені або пошкоджені дерева.

Личинки прогризають ходи під корою та в заболоні, що призводить до переривання потоку поживних речовин і поступового відмирання дерева.

В умовах промислового заготівлі деревини златка може пошкоджувати складовані колоди, значно знижуючи їхню товарну якість та вартість.

Навіть поодинокі екземпляри шкідника на ослаблених деревах прискорюють процес їхнього всихання, створюючи умови для вторинного заселення грибками.

Велика кількість ходів всередині стовбура робить деревину непридатною для більшості будівельних цілей через структурні пошкодження.

Літ імаго спостерігається з кінця весни до середини літа, коли встановлюється тепла сонячна погода, необхідна для активності комах.

Життєвий цикл златки досить тривалий і займає зазвичай два або три роки, залежно від температурного режиму та вологості деревини.

Самки відкладають яйця в тріщини кори, віддаючи перевагу сонячним сторонам стовбура, де розвиток личинок відбувається швидше.

Зимування відбувається на стадії личинки всередині деревини, що дозволяє виду успішно переживати навіть найсуворіші зими.

Навесні личинки старшого віку заляльковуються, після чого дорослі жуки прогризають вихідні отвори для виходу назовні.

Першою ознакою зараження є наявність овальних отворів на корі, які залишають жуки після вильоту з дерева.

Наявність дрібних тирсинок (бурового борошна) навколо стовбура або в тріщинах кори свідчить про активну роботу личинок всередині.

При сильному пошкодженні крона дерева починає змінювати колір: хвоя тьмяніє, жовтіє, а згодом обсипається.

У місцях інтенсивного живлення личинок кора може трохи просідати або розтріскуватися, відкриваючи викривлені ходи.

Візуальне спостереження за стовбурами в спекотні дні дозволяє побачити самих дорослих жуків, що гріються на сонці.

Основний метод захисту — проведення регулярних санітарних рубок та видалення з лісових масивів сухостійних і хворих дерев.

Своєчасне вивезення лісоматеріалів із місць заготівлі запобігає масовому розмноженню комах у штабелях деревини.

Для захисту цінних декоративних хвойних дерев можливе застосування обприскування стовбурів інсектицидами системної дії.

Корисно підтримувати популяції птахів, зокрема дятлів, які є природними регуляторами чисельності стовбурових шкідників.

Необхідно стежити за здоров'ям дерев, вчасно вносячи добрива та поливаючи їх, оскільки ослаблені дерева першими приваблюють шкідника.