Златки

Златки (Buprestidae) — це родина жуків, представники якої вирізняються характерним металевим блиском надкрил, часто з мідним, бронзовим або смарагдовим відливом. Тіло у більшості видів витягнуте, сплюснуте, з жорстким хітиновим покривом.

Дорослі особини зазвичай ведуть денний спосіб життя, вони дуже рухливі і за найменшої небезпеки миттєво відлітають або падають на землю, прикидаючись мертвими. Розміри імаго варіюються від кількох міліметрів до кількох сантиметрів.

Личинки златок, яких часто називають «плоскими», мають специфічний вигляд: у них сильно розширена передньогруди, а тіло звужується до задньої частини, через що їх часто називають безногими, білими або кремовими черв'яками.

Систематично ці комахи належать до ряду Твердокрилі (Coleoptera), родини Buprestidae. Це одна з найбільших родин жуків, що налічує тисячі видів, поширених по всьому світу.

Розвиток комахи відбувається з повним перетворенням: яйце, личинка, лялечка та імаго. Життєвий цикл златки може тривати від одного до кількох років залежно від кліматичних умов та виду дерева-господаря.

Златки є небезпечними ксилофагами, що пошкоджують переважно деревні та чагарникові культури. Їхні личинки прогризають ходи під корою, в лубі та камбії, а деякі види проникають глибоко в деревину стовбурів.

На особливий ризик наражаються ослаблені дерева, що перебувають у стресовому стані через посуху, пожежі, механічні пошкодження або неправильний догляд. Проте існують види, здатні заселяти навіть здорові рослини.

У садах златки часто вражають плодові дерева: яблуні, груші, вишні, черешні та кісточкові культури. Також вони завдають значної шкоди декоративним листяним і хвойним насадженням.

Пошкодження, що завдаються личинками, порушують сокорух рослини. При масовому заселенні відбувається відмирання кори, викривлення стовбура і, зрештою, повна загибель дерева за кілька сезонів.

У лісовому господарстві златки вважаються одними з головних шкідників, що знижують якість деревини та викликають суховершинність, що робить їх серйозною загрозою для лісових масивів.

Головною ознакою присутності златки є характерні овальні або пласкі отвори на корі дерев, через які виходять молоді жуки після заляльковування.

При огляді стовбура можна помітити ділянки кори, що відмирають, і наявність специфічних звивистих ходів під нею, якщо обережно підняти кору.

У багатьох заражених дерев спостерігається передчасне пожовтіння листя, передчасний листопад та всихання окремих гілок або всієї крони цілком.

Навколо вхідних отворів личинок часто відзначається виділення камеді або смоли, що є захисною реакцією дерева на механічне пошкодження тканин.

На землі навколо стовбура або в розвилках гілок іноді можна виявити бурове борошно — дрібні тирсу, які викидають личинки в процесі прогризання ходів.

Основою захисту є агротехнічний метод: підтримання високого рівня здоров'я насаджень через регулярний полив, підживлення та своєчасну обрізку пошкоджених гілок.

Критично важливо видаляти та спалювати уражені дерева з личинками всередині, щоб не допустити вильоту жуків та подальшого зараження сусідніх здорових екземплярів.

Для боротьби з імаго в період їх активного льоту застосовують інсектицидну обробку крони, проте це складно реалізувати на великих деревах.

• Використання феромонних пасток для моніторингу чисельності та відлову дорослих особин.
• Побілка стовбурів вапном із додаванням інсектицидів для запобігання відкладанню яєць самками.
• Біологічний захист: залучення до саду птахів (дятлів), які є головними природними ворогами златок.

У разі серйозного зараження садів проводять ін'єкції у стовбури дерев системними препаратами, які розподіляються по судинній системі та вбивають личинок, що знаходяться під корою.