Бріобія короткошийна

Бріобія короткошийна (Bryobia brevicornis) належить до родини Tetranychidae. Це дрібні кліщі, що мають характерний червонуватий колір тіла та дещо сплощену форму.

Головною зовнішньою ознакою є довгі передні ноги, які помітно виділяються на фоні інших кінцівок та допомагають комасі швидко пересуватися поверхнею рослин.

Ці кліщі активні переважно у світлий час доби, що вигідно відрізняє їх від інших представників павутинних кліщів, які воліють ховатися від прямого сонячного світла.

Розвиток шкідника відбувається за рахунок партеногенезу, що дозволяє одному поколінню швидко заселяти великі площі насаджень за сприятливих умов.

Яйця мають сферичну форму і в зимовий період зазвичай розташовуються у щілинах кори дерев, що забезпечує їм виживання навіть під час сильних морозів.

Шкідник є поліфагом і завдає значної шкоди багатьом плодовим культурам, зокрема яблуням, грушам, сливам та черешням у промислових садах.

Також бріобія може жити на ягідниках та деяких декоративних рослинах, висмоктуючи сік з листя та молодих пагонів протягом усього вегетаційного періоду.

Внаслідок висмоктування клітинного соку листя втрачає здатність до фотосинтезу, що призводить до загального пригнічення життєвих процесів рослини.

Сильне пошкодження тканин листка провокує передчасне його всихання, що суттєво знижує майбутній врожай та зимостійкість дерев.

Пошкоджені плоди часто дрібнішають і втрачають привабливий зовнішній вигляд, що негативно впливає на їхню ринкову вартість та тривалість зберігання.

Вихід кліщів з місць зимівлі починається рано навесні, як тільки температура повітря стабілізується на рівні, сприятливому для активності комах.

Найбільша активність шкідника припадає на кінець весни та початок літа, коли кліматичні умови є ідеальними для стрімкого розмноження та розвитку нових генерацій.

Протягом вегетаційного сезону бріобія може давати кілька поколінь, причому інтенсивність розмноження залежить від середньодобової температури та вологості.

З настанням осені активність популяції падає, і дорослі особини шукають захищені місця для відкладання зимуючих яєць, зазвичай на штамбах або основних гілках.

Початок моніторингу має збігатися з фазою розпускання бруньок, оскільки саме в цей період можна найефективніше зупинити поширення кліща.

Першими ознаками присутності шкідника є дрібні жовтуваті або білі цятки на верхній стороні листків, які виникають у місцях проколів епідермісу.

Згодом пошкоджені листки стають сірими, втрачають блиск і виглядають ніби випаленими сонцем, а їхній краї можуть скручуватися вгору.

На відміну від багатьох інших павутинних кліщів, бріобія не утворює помітної павутини, тому часто залишається непоміченою до моменту суттєвого ураження рослин.

• Поява «сріблястого» нальоту на листковій поверхні.
• Затримка росту нових пагонів через брак поживних речовин.
• Наявність червоних яєць у розгалуженнях гілок та тріщинах кори.

Сильне ураження призводить до повної втрати хлорофілу, через що крона дерев виглядає хворою та передчасно скидає листя у розпал літа.

Для боротьби з кліщем застосовують системні та контактні акарициди, які потрібно використовувати відповідно до інструкцій та регламентів застосування.

Важливо дотримуватися принципів інтегрованого захисту, чергуючи препарати, щоб запобігти виникненню резистентності у шкідника до діючих речовин.

Санітарна обрізка, яка включає видалення старої кори та уражених пагонів, суттєво зменшує чисельність шкідника перед початком вегетаційного сезону.

Природні вороги, такі як хижі кліщі з родини Phytoseiidae, здатні ефективно стримувати чисельність бріобії за умови відсутності надмірного хімічного навантаження.

Використання олійних емульсій у ранньовесняний період створює плівку, яка блокує дихання яєць шкідника, запобігаючи виходу личинок у весняний період.