Брахіцерус

Брахіцерус — це рід жуків-довгоносиків, що належать до родини Curculionidae. Дорослі особини характеризуються масивним, грубим тілом, яке часто вкрите дрібними горбками.

Головотрубка у цих комах вкорочена, що є характерною ознакою роду. Колір тіла переважно темний, що дозволяє комасі бути непомітною на ґрунті під час руху.

Личинки брахіцеруса мають білувато-кремовий колір, м'ясисте тіло без кінцівок і добре розвинену головну капсулу темного кольору. Вони живуть приховано, всередині цибулин рослин.

Цей шкідник належить до підродини Brachycerinae. У природі існує кілька видів, але всі вони мають схожу морфологію, що робить їх важкими для ідентифікації без допомоги ентомолога.

Важливо вчасно ідентифікувати дорослих жуків, оскільки вони є джерелом появи нового покоління личинок, здатних знищити врожай за короткий час.

Найбільшу шкоду брахіцерус завдає культурним рослинам родин Amaryllidaceae та Liliaceae. Особливо вразливими є цибуля, часник та декоративні види цибулинних квітів.

Личинки жука прогризають ходи всередині цибулини, харчуючись її внутрішніми соковитими тканинами. Це призводить до порушення цілісності рослинного організму.

Пошкоджені цибулини стають вкрай чутливими до грибкових та бактеріальних хвороб. Гниття розвивається дуже швидко, перетворюючи внутрішню частину цибулини на розм'якшену масу.

Дорослі жуки також можуть пошкоджувати молоде листя, але основний економічний збиток господарству спричиняють саме личинки, які виїдають кореневу систему та цибулину.

У разі сильного заселення ділянки шкідником, відсоток загибелі культури може бути дуже високим, що унеможливлює отримання якісного товарного врожаю.

Життєвий цикл брахіцеруса тісно пов'язаний з активним вегетаційним сезоном цибулинних культур. Жуки виходять з ґрунту ранньою весною, коли температура повітря стабілізується.

Після періоду активного харчування жуки спаровуються. Самки відкладають яйця на поверхню або безпосередньо в тканини цибулин, які починають активно рости.

Личинки розвиваються протягом всього періоду формування цибулини. Саме цей період є найбільш критичним, оскільки шкода від харчування стає очевидною до моменту збору врожаю.

Окукливание відбувається в ґрунті або всередині пошкодженої цибулини, після чого виходять нові жуки, які готуються до зимівлі.

Зимують переважно імаго. Вони заглиблюються в ґрунт на велику глибину або ховаються під щільними рослинними рештками, чекаючи весни.

Ознакою присутності шкідника є пригнічений стан рослин. Культури виглядають кволими, листя передчасно жовтіє, незважаючи на регулярний полив та підживлення.

При огляді цибулини часто можна побачити вихідні отвори, які залишають личинки. Всередині виявляються порожнини, заповнені екскрементами шкідника.

На поверхні ґрунту можна помітити мертвих або малорухливих жуків у вечірній час. Вони часто мають забарвлення, що зливається з кольором ґрунту.

Рослини, пошкоджені брахіцерусом, легко висмикуються з ґрунту через руйнування коріння, а сама цибулина може бути повністю знищена гниллю.

• Повільний ріст та в'янення надземної частини.
• Поява плям гниття на цибулинах.
• Наявність ходів всередині тканин цибулини.
• Запах гнилі від кореневої зони.

Основним методом боротьби є дотримання сівозміни. Повернення цибулинних культур на ту саму ділянку повинно відбуватися з великим інтервалом у часі.

Глибока перекопка ґрунту восени допомагає знищити значну частину зимуючих жуків, що зменшує чисельність популяції на наступний рік.

Ретельне вибраковування та знищення ураженого посадкового матеріалу перед посадкою є обов'язковим для запобігання поширенню шкідника на нові ділянки.

Використання інсектицидних протруйників для обробки цибулин перед висадкою дозволяє захистити рослини на ранніх етапах розвитку.

У разі значного ураження застосовують внесення ґрунтових інсектицидів, які стримують життєдіяльність личинок у прикореневій зоні рослин.