Буряковий довгоносик

Буряковий довгоносик (Bothynoderes affinis) належить до ряду твердокрилих та родини довгоносиків. Доросла особина має масивне тіло довжиною до 15 мм, вкрите дрібними лусочками сірого або бурого забарвлення.

Личинка цього шкідника характеризується безногим, дещо вигнутим тілом білого кольору та добре розвиненою темною головною капсулою, що дозволяє їй легко пересуватися у ґрунті.

Ротовий апарат жуків адаптований до гризіння грубих тканин рослин, що робить його вкрай небезпечним на початкових етапах розвитку сходів цукрових буряків.

Комахи мають розвинений інстинкт самозбереження: при найменшій небезпеці вони падають на поверхню ґрунту і прикидаються мертвими, що ускладнює їх виявлення під час обстежень.

Життєвий цикл шкідника тісно пов'язаний з ґрунтовим середовищем, де він проводить більшу частину свого життя, включаючи періоди зимівлі та заляльковування.

Шкідник завдає шкоди передусім цукровим, кормовим та столовим бурякам, проте в умовах дефіциту основної кормової бази може пошкоджувати інші види рослин родини амарантових.

Найбільшу загрозу для господарства становлять личинки, які цілеспрямовано пошкоджують кореневу систему, перегризаючи дрібні корінці та вигризаючи заглиблення в головному корені.

Дорослі жуки знищують сходи буряків, об’їдаючи сім’ядольні листки та молоді паростки, що в умовах масової появи може призвести до повної втрати врожаю.

Пошкоджені рослини різко знижують темпи росту, стають вразливими до патогенної мікрофлори, що провокує розвиток кореневих гнилей та суттєве зниження цукристості майбутнього врожаю.

Загальна шкодочинність оцінюється як висока, оскільки наслідки пошкоджень неможливо виправити шляхом корекції догляду після критичної фази розвитку рослини.

Вихід дорослих особин на поверхню ґрунту зазвичай відбувається ранньою весною, коли температура ґрунту стабільно перевищує 8 градусів Цельсія.

Масова поява шкідника на полях припадає на період появи сходів буряка, що створює сприятливі умови для швидкого заселення посівів та харчування.

Літній період супроводжується активним розвитком личинок у ґрунті, де вони харчуються і поступово проходять стадії перетворення аж до стадії лялечки.

Дорослі молоді жуки нового покоління з’являються в другій половині літа, проте до осені вони заглиблюються в нижні шари ґрунту для підготовки до зимівлі.

Кліматичні чинники, зокрема рівень вологості навесні, суттєво впливають на інтенсивність виходу шкідника та швидкість його розмноження протягом вегетаційного сезону.

Первинною ознакою наявності шкідника на полі є поява характерних напівкруглих виїмок на краях сім’ядоль та перших справжніх листків рослин.

Масове в’янення та засихання окремих рослин під час спеки вказує на пошкодження кореневої системи личинками, що обмежує надходження вологи до наземної частини.

При огляді коренеплодів можна виявити наявність глибоких каналів та відсутність активних волосків, що живлять рослину, свідчить про активність личинок.

Виникнення «лисин» на полі, де сходи повністю знищені або відсутні, є типовим проявом активності дорослих жуків після перезимівлі.

Спостереження за полем у ранкові години часто дозволяє побачити самих жуків на поверхні ґрунту або на залишках бур’янів у міжряддях буряка.

Дотримання сівозміни з інтервалом у 4 роки є фундаментом профілактики, оскільки це порушує цикл розвитку шкідника та позбавляє його кормової бази.

Глибока оранка восени дозволяє значно знизити чисельність популяції, викидаючи личинок та зимуючих жуків на поверхню під вплив низьких температур.

Протруювання насіння системними інсектицидами є найефективнішим методом захисту сходів від початкового пошкодження дорослими особинами.

У разі досягнення економічного порогу шкодочинності необхідно проводити крайові або суцільні обробки інсектицидами дозволених груп.

• Знищення бур’янів з родини амарантових на прилеглих ділянках.
• Використання міжрядного розпушування для пошкодження личинок.
• Біологічний захист із застосуванням ентомопатогенних грибів у фазах розвитку личинок.