Загнойка

Загнойка належить до родини мух-загнійниць (Sphaeroceridae), до складу якої історично включали рід Borborus. Це дрібні комахи, що часто мають темне забарвлення.

Доросла особина має досить компактне тіло розміром близько 2–3 мм. Характерними ознаками є специфічне жилкування крил та наявність пірчастих вусиків на голові.

Личинки цього шкідника мають вигляд білих або жовтуватих безногих істот, що нагадують дрібних хробаків, які розвиваються в органічних залишках.

Систематично ці комахи класифікуються в ряді Двокрилі (Diptera), що визначає їхній спосіб життя, тісно пов'язаний з вологим середовищем.

Розпізнати дорослих мух на полі буває складно через їхню високу рухливість та дрібні розміри, тому найчастіше ідентифікація проводиться за місцями скупчення.

Основним об'єктом живлення для личинок загнойки є органічні рештки, що перебувають у процесі гниття, проте за певних умов вони переходять на культурні рослини.

Найбільше страждають овочеві культури, які мають пошкоджені або підгнилі коренеплоди, наприклад, морква, буряк або цибуля.

Личинки вгризаються в м'які тканини рослин, проробляючи в них численні ходи, що призводить до швидкого руйнування кореневої системи.

Збитки зростають, коли на фоні пошкоджень розвиваються вторинні бактеріальні інфекції, що перетворюють продукцію на непридатну масу.

В умовах теплиць шкідник може завдати значної шкоди розсаді, якщо рівень вологості субстрату перевищує норму, створюючи умови для гниття.

Сезонна активність мухи розпочинається з настанням весняного тепла та триває до пізньої осені, поки дозволяють погодні умови.

Комахи найбільш активні у періоди з підвищеною вологістю, коли органічні рештки на полях швидко розкладаються і приваблюють імаго.

В літній період чисельність популяції досягає піку, особливо після рясних опадів, що супроводжуються застоєм води на полях.

У закритому ґрунті цикл розвитку шкідника може тривати постійно, за умови наявності джерел вологи та гнилої органіки.

За сприятливих температурних показників муха дає кілька поколінь за один вегетаційний сезон, швидко заселяючи нові ділянки.

Першою ознакою наявності шкідника є масовий виліт невеликих темних мух навколо компостних куп або безпосередньо біля овочевих грядок.

При огляді коренеплодів виявляються поглиблення або вузькі ходи, заповнені екскрементами личинок та залишками рослинних тканин.

Рослини, уражені загнойкою, проявляють ознаки в'янення через руйнування їхньої кореневої системи, навіть при достатньому поливі.

Неприємний запах гниття, що походить від основи стебла, вказує на активну дію личинок, які сприяють розвитку гнилісних процесів.

Листя таких рослин поступово жовтіє, втрачає тургор, а сама рослина може легко висмикуватися з ґрунту через пошкодження кореня.

Найефективнішим заходом є суворий санітарний контроль: прибирання всіх залишків рослин та недопущення їх накопичення на полі.

Регулювання поливу дозволяє зменшити вологість ґрунту, що робить його менш привабливим для відкладання яєць самками мухи.

Внесення лише повністю перепрілого компосту замість свіжого гною запобігає привабленню дорослих особин на грядки.

Для боротьби з личинками доцільно використовувати біологічні препарати на основі специфічних грибів або нематод.

У разі виявлення високої чисельності шкідника застосовують інсектициди, що дозволені для використання на відповідних овочевих культурах.