Бьотгерілла

Бьотгерілла (Boettgerilla pallens) — це дрібний наземний слимак, що має вузьке тіло червоподібної форми, довжина якого становить приблизно 30–50 мм.

Тіло дорослої особини зазвичай забарвлене у світло-сірі або білуваті тони, проте голова та щупальця виділяються темним кольором.

Характерною ознакою виду є наявність гострого кіля на спинному боці, що проходить вздовж майже всієї довжини тіла молюска.

Під час відпочинку слимак сильно скорочується, набуваючи вигляду циліндра, що полегшує його пересування в щілинах ґрунту.

Цей вид веде переважно підземний спосіб життя, тому його рідко можна побачити на поверхні в денний час.

Цей шкідник завдає значної шкоди кореневій системі рослин, прогризаючи глибокі ходи всередині коренеплодів та бульб.

Найбільше від діяльності бьотгерілли страждають картопля, морква, столовий буряк та молода розсада овочевих культур.

У закритому ґрунті слимак здатен повністю знищити молоді посадки, підгризаючи стебла на рівні або трохи нижче поверхні землі.

Пошкоджені тканини рослин стають вхідними воротами для вторинних інфекцій, що викликає швидке загнивання коренів.

Через прихований спосіб життя молюска, городники часто помічають пошкодження занадто пізно, коли рослина вже не підлягає відновленню.

Активізація бьотгерілли безпосередньо залежить від зволоження ґрунту, тому найбільшу небезпеку становить вологий весняний період.

У теплицях, де підтримується постійний режим вологості, шкідник може розмножуватися протягом усього сезону вирощування рослин.

Найвищі показники чисельності фіксуються після затяжних дощів, коли молюски піднімаються з глибинних шарів ґрунту ближче до коріння.

Процес відкладання яєць відбувається в підземних порожнинах, що створює оптимальні умови для виживання наступного покоління.

У періоди літньої спеки або зимових холодів шкідник заглиблюється в ґрунт, де переходить у стан анабіозу або спокою.

Першим симптомом присутності бьотгерілли є несподіване в'янення рослин, що виникає навіть за умови регулярного та якісного поливу.

При розкопуванні пошкоджених коренеплодів можна побачити специфічні глибокі виїмки, які мають вигляд вузьких каналів.

Залишки засохлої слизу на поверхні ґрунту після опадів є прямим доказом активності молюсків у цьому місці.

У тепличному середовищі молюски часто виявляються при огляді прикореневого кола під час проведення агротехнічних робіт.

Молоді рослини, які раптово випадають з ладу або сильно відстають у рості, потребують негайної перевірки на наявність підземних слимаків.

Ефективний захист базується на регулярному знищенні бур'янів та залишків рослин, які слугують їжею та прихистком для шкідника.

Застосування приманок на основі метальдегіду дозволяє суттєво зменшити кількість особин на ділянках, схильних до заселення.

Глибоке осіннє перекопування ґрунту руйнує ходи слимаків та виносить їхні яйцекладки на поверхню, де вони гинуть від впливу факторів середовища.

• Сприяння розмноженню природних ворогів: їжаків, жаб, деяких видів птахів та жужелиць.
• Створення захисних поясів із вапна або деревної золи, що перешкоджають пересуванню молюсків.
• Використання пасток із ферментованими рідинами для вилову дорослих особин у вечірній час.

Інтегрована система захисту повинна включати моніторинг вологості ґрунту та вчасне використання біологічних препаратів для дезінсекції ґрунту.