Златка Belionota prasina

Златка Belionota prasina належить до родини златок (Buprestidae), ряду твердокрилих (Coleoptera). Це комаха середнього розміру з характерним металевим блиском, що варіюється від яскраво-зеленого до мідного відтінку.

Дорослі особини мають витягнуте тіло довжиною близько 15–25 міліметрів. Особливості морфології включають потужні щелепи та жорсткі надкрила, які захищають м'які тканини черевця.

Голова шкідника щільно притиснута до передспинки, що є типовою ознакою для представників цієї родини. Органи зору добре розвинені, що дозволяє жукам активно пересуватися в кронах дерев.

Личинки златки Belionota prasina мають безногу форму, сплющену передню частину тіла та білуватий колір. Вони майже повністю пристосовані до життя всередині деревини.

Визначення виду часто утруднене через зовнішню подібність до інших споріднених видів, тому для точної діагностики на виробництві використовують ентомологічні колекції.

Цей шкідник переважно пошкоджує різні види плодових дерев, особливо представників родини розових (Rosaceae). У зоні ризику знаходяться як дикорослі, так і культивовані види.

Шкоду завдають личинки, які проробляють численні ходи в корі, камбії та заболоні стовбурів і товстих гілок. Це порушує нормальний сокорух і живлення дерева.

Основними об'єктами атаки стають ослаблені дерева, що страждають від нестачі вологи, сонячних опіків або браку поживних речовин. Здорові екземпляри пошкоджуються рідше.

Сильні ураження призводять до всихання окремих гілок, зниження врожайності та передчасної загибелі дерева в результаті порушення цілісності стовбура.

Господарська шкідливість визначається здатністю популяції златки швидко поширюватися в занедбаних садах, створюючи вогнища хронічного ураження деревини.

Першою ознакою зараження є характерні вихідні отвори на корі, які мають овальну або D-подібну форму. Через них дорослі комахи покидають стовбур після заляльковування.

Наявність бурої або смолистої рідини, що витікає з пошкоджень на корі, вказує на активну діяльність личинок під корою. Також помітне локальне відмирання тканин.

У процесі обстеження саду можна виявити послаблення приросту, передчасне пожовтіння і опадання листя у верхній частині крони, що свідчить про пошкодження судинної системи.

При знятті відмерлої кори можна виявити зигзагоподібні або хаотичні ходи личинок, щільно набиті дрібно подрібненими деревними тирсою (буровим борошном).

У період льоту, який зазвичай припадає на теплу пору року, можна помітити самих жуків, що харчуються на листі або гріються на сонячних ділянках стовбура.

Основою захисту є підтримання високого рівня агротехніки. Здорові, правильно политі та підживлені дерева мають природний імунітет та стійкість до заселення златками.

Необхідно вчасно проводити санітарну обрізку: видаляти та негайно спалювати всі сухі, пошкоджені або заселені шкідником гілки, щоб не допустити вильоту жуків наступного покоління.

Для запобігання сонячним опікам, які часто стають точками входу для личинок, рекомендується проводити побілку штамбів та скелетних гілок вапняним розчином з додаванням інсектицидів.

Хімічна боротьба полягає в обробці дерев системними інсектицидами в період масового льоту дорослих жуків, що дозволяє знищити шкідників до моменту відкладання яєць.

Використання біологічних засобів, таких як ентомопатогенні гриби або залучення природних ворогів (паразитоїдних перетинчастокрилих), може бути ефективним у системах захисту.