Барінотус темний

Барінотус темний (лат. Barynotus obscurus) — це жук-довгоносик, що належить до родини Curculionidae. Дорослі особини мають розмір близько 6-8 мм, колір тіла темно-коричневий або чорний, поверхня вкрита дрібними лусочками.

Особливістю цього виду є те, що жуки не літають, оскільки їхні надкрила зрослися. Це робить їх поширення повільним, проте вони легко переносяться разом із розсадою або іншим садивним матеріалом.

Личинки барінотуса мають вигляд типових довгоносиків: вони безногі, зігнуті у формі літери «С», білого або кремового кольору з коричневою головою. Вони живуть виключно в ґрунті, де активно поїдають коріння рослин.

Життєвий цикл шкідника тісно пов'язаний із рівнем вологості. Найбільша чисельність спостерігається на ділянках із важкими, зволоженими ґрунтами, де личинки мають найкращі умови для виживання.

Систематика об'єкта: ряд Твердокрилі (Coleoptera), родина Довгоносики (Curculionidae), рід Barynotus. В агроценозах цей вид вважається прихованим, але досить небезпечним шкідником багаторічних насаджень.

Шкідливість проявляється на двох рівнях: дорослі жуки пошкоджують надземну частину, а личинки — підземну. Дорослі особини виїдають характерні фігурні отвори по краях листків, що знижує фотосинтетичну здатність рослини.

Найбільшої шкоди завдають личинки, які перегризають основні корені та кореневище. Це призводить до порушення живлення рослини, через що вона починає в'янути і згодом гине.

Головними об'єктами живлення є суниця садова, малина та деякі декоративні багаторічники. Рідше барінотус може пошкоджувати бобові та інші овочеві культури, що опинилися поруч із джерелом інвазії.

Пошкоджені коріння стають вразливими до патогенних грибів та бактерій, що викликає вторинні захворювання, наприклад, кореневі гнилі, які остаточно добивають кущ.

У промислових насадженнях суниці масове розмноження барінотуса призводить до появи «плішин» на полі, де всі рослини гинуть протягом одного-двох сезонів, що потребує повної заміни плантації.

Активний період дорослих жуків починається навесні, зазвичай у травні, коли температура ґрунту стабілізується. Вони починають харчуватися листям і активно спаровуватися.

Протягом літа жуки ведуть переважно нічний спосіб життя. Вдень вони ховаються в грудках землі або під мульчею, тому візуально виявити їх важко без спеціального огляду вночі.

Личинки активні в ґрунті протягом майже всього вегетаційного періоду. Вони можуть продовжувати харчуватися корінням аж до пізньої осені, готуючись до зимівлі.

Зимують як імаго, так і личинки різного віку, закопуючись на глибину до 15-20 см. Це забезпечує їм високу виживаність навіть у суворі зими.

Пік активності шкідника часто збігається з фазою активного росту ягідних культур. Саме в цей час важливо вживати профілактичних заходів, щоб мінімізувати шкоду від майбутніх поколінь.

Ознакою роботи жуків є фігурне об'їдання країв листя. Якщо ви бачите, що краї листя наче покусані фігурними ножицями, це перша ознака присутності барінотуса.

Раптове в'янення окремих кущів суниці під час сонця свідчить про те, що коріння було перегризено личинками. Якщо рослину легко висмикнути із землі, це підтверджує пошкодження кореневої системи.

Виявлення самих жуків можливе вночі за допомогою ліхтарика. Вони досить повільні, тому їх можна зібрати вручну з листків під час їхнього нічного харчування.

Личинок можна знайти під час перекопування ґрунту навколо основи хворих рослин. Вони виглядають як товсті білі С-подібні «черв'ячки» із вираженою головою.

Наявність бур'янів із родини Розові в міжряддях є фактором ризику, оскільки ці рослини служать кормовою базою для барінотуса, дозволяючи йому розмножуватися навіть за відсутності культурних рослин.

Основним методом контролю є дотримання сівозміни. Повернення суниці на те саме місце має відбуватися лише через 4-5 років, щоб популяція личинок у ґрунті загинула через відсутність їжі.

Регулярне розпушування міжрядь та прополювання бур'янів значно обмежує можливості шкідника. Очищення ділянки від рослинних решток позбавляє жуків схованок на денний час.

Ручне збирання імаго вночі є досить ефективним на малих ділянках. Це дозволяє суттєво зменшити кількість відкладених яєць і запобігти наступній хвилі личинок.

Застосування ґрунтових інсектицидів показане у випадках високої чисельності шкідника. Препарати вносять під корінь або заробляють у ґрунт під час посадки, дотримуючись регламентів безпеки.

Використання біологічних засобів, зокрема ентомопатогенних нематод, є екологічно безпечним методом. Ці нематоди активно шукають личинок у ґрунті, знищуючи їх без шкоди для довкілля.