Бариш хрестоцвітий

Бариш хрестоцвітий (Baris lepidii) — це жук із родини довгоносиків (Curculionidae), який становить серйозну загрозу для агроценозів, де вирощують капустяні культури.

Доросла комаха має тіло довжиною близько 3-4 мм, чорне забарвлення з металевим відливом та характерну видовжену головотрубку, типову для всіх довгоносиків.

Личинка цього шкідника білого кольору, має вигнуту форму, позбавлена ніг, а її розвиток відбувається повністю приховано в тканинах рослин-господарів.

Куколка шкідника формується в ґрунті або всередині рослинних залишків, де вона проходить стадію перетворення на дорослу особину (імаго).

Комаха зимує у стадії імаго в ґрунті, що дозволяє їй успішно переносити зимові холоди та швидко активізуватися з настанням весняного тепла.

В першу чергу від діяльності цього шкідника страждають сільськогосподарські культури родини хрестоцвітих, зокрема всі види капусти, ріпак, редька та бруква.

Крім культурних рослин, бариш активно заселяє бур'яни, такі як грицики звичайні, сухоребрик та жовтушник, що ускладнює процес контролю чисельності.

Личинки виїдають ходи в стеблах та кореневій шийці, що призводить до порушення обміну речовин у рослини та суттєвого зниження врожаю.

Пошкоджені тканини стають вразливими для грибкових інфекцій, що може викликати гниття та передчасну загибель молодих рослин або цілих посівів.

При інтенсивному ураженні рослини набувають пригніченого вигляду, стають ламкими та втрачають здатність до повноцінного плодоношення або утворення товарної продукції.

Навесні, коли середньодобова температура повітря перевищує 8-10 градусів, жуки починають виходити з місць зимівлі та перелітати на посіви хрестоцвітих.

Період додаткового живлення імаго є надзвичайно важливим етапом, оскільки жуки активно гризуть листя перед початком відкладання яєць.

Самиці відкладають яйця в стебла або черешки, що зазвичай відбувається у травні, забезпечуючи личинкам доступ до поживних тканин рослини одразу після вилуплення.

Літнє покоління шкідників з'являється у другій половині сезону, після завершення повного циклу розвитку личинок та їхнього подальшого заляльковування.

Восени нове покоління жуків шукає укриття у верхніх шарах ґрунту або під рослинними залишками, де і залишається до весни наступного року.

Першим симптомом присутності шкідника є дрібні виїдання на листках, що з'являються під час активного живлення дорослих жуків навесні.

Наявність галів або потовщень у зоні кореневої шийки є надійним діагностичним признаком, що вказує на внутрішнє заселення рослини личинками.

Уповільнений ріст та зміна забарвлення листя на нижніх ярусах рослин часто свідчать про те, що внутрішні тканини стебла вже пошкоджені шкідником.

Під час посухи рослини, заселені личинками, в'януть значно швидше за сусідні здорові культури через ушкоджену судинну систему.

При розрізанні стебла можна знайти внутрішні ходи, заповнені екскрементами личинок, а також самих личинок білого кольору.

Основним методом контролю є сівозміна, яка передбачає повернення хрестоцвітих культур на одне й те саме поле не раніше ніж через 3-4 роки.

Ретельна глибока оранка ґрунту восени допомагає знищити значну частину зимуючих комах, що перебувають у верхньому шарі ґрунту.

Регулярна боротьба з бур'янами родини капустяних на полях та прилеглих територіях значно обмежує кормову базу шкідника протягом усього вегетаційного сезону.

Застосування інсектицидів у періоди максимальної активності дорослих комах є необхідним заходом при виявленні високої щільності заселення посівів.

Своєчасне підживлення та догляд за посівами допомагають рослинам зміцніти та легше переносити негативний вплив від пошкоджень личинками бариша.