Бариш зелений

Бариш зелений (Baris chlorizans) належить до родини довгоносиків (Curculionidae), ряду твердокрилі. Доросла особина — це жук завдовжки 3–4 мм із характерним металево-зеленим або синюватим блиском надкрил.

Тіло жука овальне, опукле, з характерною для довгоносиків головотрубкою, що спрямована донизу. Поверхня надкрил вкрита дрібними пунктирними лініями, розташованими рівними рядами.

Личинка бариша — це типовий безногий «черв'як» довгоносика. Вона має білуватий або кремовий колір, С-подібно вигнута та досягає довжини до 5 мм перед заляльковуванням.

Заляльковування відбувається безпосередньо всередині тканин пошкоджених рослин, де личинка вигризає камеру. Лялечка світла, поступово темніє перед появою імаго.

Дорослі особини вирізняються високою активністю у сонячну погоду та здатні здійснювати перельоти на значні відстані у пошуках кормових рослин із родини капустяних.

Основними культурами, які пошкоджує цей шкідник, є представники родини капустяних (Brassicaceae). Передусім під загрозою знаходяться посіви ріпаку, гірчиці, капусти та диких бур'янів того ж сімейства.

Найбільшої шкоди завдає личинка, яка живиться внутрішніми тканинами стебла та коріння, прокладаючи в них ходи. Це суттєво порушує живлення та водопостачання рослин.

Дорослі жуки живляться листям, вигризаючи в ньому отвори різної форми, що послаблює молоді рослини в ранній період їхнього активного розвитку.

Сильне ураження кореневої системи личинками призводить до відставання культури в рості, зниження врожайності насіння та погіршення якості зеленої маси.

За умов масового розмноження шкідника рослини можуть передчасно в'янути, жовтіти та гинути, особливо під час несприятливих погодних умов.

Зимують дорослі жуки у верхньому шарі ґрунту або під рослинними рештками на полях, де вирощувалися капустяні культури минулого сезону.

Вихід перезимувалих особин на поверхню зазвичай починається навесні, коли середньодобова температура повітря сягає 10-12 градусів Цельсія.

Період спарювання та відкладання яєць тривалий і припадає на кінець весни та початок літа, коли рослини перебувають у фазі активного росту.

Личинки розвиваються всередині стебел і коренів протягом літнього періоду, що часто залишається непомітним до моменту появи ознак в'янення рослин.

Нове покоління жуків з'являється у другій половині літа, після чого вони продовжують короткочасне живлення перед відходом на зимівлю в ґрунт.

Основними ознаками присутності шкідника є невеликі округлі отвори на листках, залишені жуками під час весняного живлення.

Поступове в'янення окремих рослин на фоні достатнього зволоження ґрунту часто вказує на пошкодження кореневої шийки або стебла личинками.

При розрізі стебла або огляді коріння можна виявити ходи, заповнені екскрементами, та безпосередньо личинок, що ведуть прихований спосіб життя.

У місцях впровадження личинок стебло може деформуватися, викривлятися або потовщуватися, що помітно при візуальному огляді посівів ріпаку.

Наявність жуків на рослинах у сонячні дні є чітким сигналом про необхідність моніторингу популяції для прийняття рішення про обробку посівів.

Ефективний захист базується на дотриманні сівозміни: повернення капустяних культур на те саме поле не раніше ніж через 3-4 роки значно знижує кількість шкідників.

Важливим агротехнічним заходом є ретельне знищення бур'янів родини капустяних, які є джерелами поширення шкідника в міжсезоння.

Глибока зяблева оранка після збирання врожаю сприяє знищенню зимуючих стадій шкідника, порушуючи умови їхньої зимівлі в ґрунті.

• Використання інсектицидів системної або контактної дії в період масового заселення посівів жуками.
• Застосування препаратів на основі піретроїдів або фосфорорганічних сполук згідно з регламентами.
• Передпосівна обробка насіння системними протруйниками для захисту молодих сходів.

Моніторинг чисельності шкідника за допомогою жовтих клейових пасток дозволяє визначити оптимальні терміни проведення хімічних обробок ріпаку.