Рудокрилий шкіроїд

Рудокрилий шкіроїд (лат. Attagenus rufipennis) належить до ряду твердокрилих, родини шкіроїдів (Dermestidae). Доросла особина — це невеликий жук овальної форми, довжина якого зазвичай становить від 3 до 5 мм.

Тіло комахи вкрите дрібними волосками, колір варіюється від темно-коричневого до майже чорного, при цьому характерною ознакою є надкрила з червонувато-бурим або рудим відтінком.

Личинки цього виду мають видовжену форму, тіло густо вкрите волосками, а на задньому краї черева є пучок довгих щетинок, що нагадує хвостовий шлейф. Вони надзвичайно рухливі та ведуть прихований спосіб життя.

Життєвий цикл складається з чотирьох стадій: яйце, личинка, лялечка та імаго. Дорослі жуки активно літають, що сприяє швидкому поширенню шкідника в межах складських приміщень.

Найкращі умови для розмноження — температура повітря понад 20-25 градусів Цельсія та наявність сухих органічних решток, що притаманно для зерносховищ та підприємств харчової промисловості.

Рудокрилий шкіроїд є небезпечним шкідником запасів продукції. Насамперед він пошкоджує сухі продукти рослинного та тваринного походження, які зберігаються на складах або в побутових умовах.

Основну шкоду завдають личинки, які активно живляться зерном злакових культур, борошном, крупами, комбікормами, а також сухофруктами, насінням олійних культур.

У зерносховищах комаха здатна знищувати зародок зерна, що критично зменшує його посівні властивості та схожість, роблячи партію непридатною для використання в агротехнічних цілях.

Окрім продуктів харчування, цей вид може псувати вироби зі шкіри, вовни, хутра, а також колекції комах, що робить його загрозою для підприємств легкої промисловості.

Продукти, уражені шкідником, забруднюються екскрементами, скинутими під час линьки шкірками личинок та частинами комах, що призводить до їх повної непридатності до вживання.

Першим симптомом зараження є візуальне виявлення самих жуків на стінах, підвіконнях або всередині мішків з продукцією.

Всередині запасів часто знаходять линочні шкурки, які залишають личинки під час росту, що створює ефект запиленості або «сміття» у продукті.

Пошкоджене зерно має характерні виїдені ділянки, а в борошні чи крупах можуть з'являтися щільні грудочки, скріплені павутинними виділеннями личинок.

При масовому розмноженні в приміщенні з'являється специфічний неприємний запах, спричинений продуктами життєдіяльності та розпадом пошкоджених тканин продукції.

Наявність лялечок у затишних місцях, наприклад, у швах мішків, щілинах підлоги чи стиках обладнання, є підтвердженням активного розмноження шкідника на об'єкті.

Основою захисту є дотримання суворої санітарної гігієни в місцях зберігання: регулярне прибирання, видалення пилу та залишків зерна з усіх важкодоступних місць.

Важливо забезпечити контроль температури та вологості, оскільки підтримання сухих умов і низьких температур суттєво уповільнює розвиток та розмноження шкіроїда.

Ефективним заходом є проведення фумігації приміщень або партій продукції спеціалізованими препаратами, дозволеними для використання в харчовій промисловості.

Використання феромонних або клейових пасток дає можливість вчасно виявити осередки шкідника та зменшити чисельність дорослих особин у період їх активності.

• Герметизація приміщень та усунення щілин, де може накопичуватися пил.
• Використання цілої, герметичної тари для зберігання продовольчих запасів.
• Профілактична дезінсекція пустих складів перед закладанням нового врожаю.