Слизень чорний

Чорний слизень Arion ater належить до родини Arionidae, ряду легеневих равликів. Це великий молюск, довжина тіла якого в активному стані може сягати 15 см.

Тіло вкрите густим шаром слизу, забарвлення переважно насичено-чорне, іноді з бурим або темно-сірим відтінком. Мантія займає значну частину передньої частини тіла.

Цей вид надає перевагу ділянкам з високою вологістю. Вдень вони ховаються під камінням, опалим листям, дошками або вглиб ґрунту, уникаючи прямих сонячних променів.

Слизняки є гермафродитами, тому здатність до розмноження мають усі дорослі особини. Це робить їх надзвичайно живучими та здатними швидко колонізувати нові території.

Молоді особини мають менші розміри та світліше забарвлення, проте з віком вони стають темнішими та набувають характерної бархатистої текстури шкіри.

Чорний слизень є небезпечним багатоїдним шкідником, що завдає шкоди практично всім овочевим культурам, ягодам та багатьом декоративним рослинам.

Найбільшої шкоди вони завдають капустяним культурам, салату, суниці садовій, картоплі та молодим сходам зернобобових. Шкідники поїдають листя, бутони, плоди та навіть підземні частини рослин.

Пошкодження виглядають як великі, неправильної форми дірки на листках. У важких випадках від рослини залишаються лише грубі жилки, що призводить до її загибелі або втрати товарного вигляду.

Крім безпосереднього поїдання тканин, слимаки пошкоджують плоди, що лежать на ґрунті, роблячи їх непридатними для споживання та зберігання через розвиток гнилей.

У теплицях вони здатні повністю знищити молоду розсаду, що робить їх одними з найбільш небажаних гостей у закритому ґрунті.

Період активності починається навесні, коли температура ґрунту стабільно перевищує +10 градусів. Найбільша шкодочинність припадає на літньо-осінній період.

Волога погода є ключовим фактором для розмноження. Рясні дощі провокують масову появу шкідників на поверхні ґрунту, де вони починають активно живитися.

Влітку, за умов посухи, слимаки стають малоактивними, часто зариваються вглиб ґрунту, де зберігається вища вологість, і очікують дощових днів.

Восени відбувається основний цикл розмноження та відкладання яєць у ґрунт. Яйця мають високу стійкість до несприятливих умов і можуть перезимовувати.

Міграція шкідників часто відбувається з прилеглих до ділянки територій, забур’янених ділянок або садів, де умови є більш сприятливими для їх переховування.

Сріблясті засохлі сліди слизу на поверхні листя та ґрунту є головним індикатором присутності шкідника на вашому городі.

Листя рослин виглядає об’їденим. Характерною ознакою є сліди зубастої радули, якими слимак «зішкрябує» м’які тканини рослини.

Наявність ямчастих пошкоджень на бульбах картоплі, моркві або корінні рослин, що часто супроводжується гниттям тканин, свідчить про активність слимаків.

При огляді ділянки у вечірні години або після дощу можна безпосередньо побачити дорослих особин на рослинах або під залишками рослинних решток.

Знайдені під мульчею або камінням кладки яєць у вигляді невеликих прозорих «перлин» є прямим доказом розмноження виду на ділянці.

Агротехнічний метод боротьби включає утримання ділянки в чистоті: видалення бур’янів, своєчасне скошування трави на межах та прибирання рослинних решток.

Створення перешкод — насипання навколо грядок смуг сухого суперфосфату, попелу, вапна або кавової гущі, що створює несприятливе середовище для пересування молюсків.

Встановлення пасток із підручних матеріалів (дошки, волога тканина), де слимаки збираються вдень. Зранку їх можна зібрати вручну та знищити у сольовому розчині.

Біологічний метод полягає у залученні природних ворогів: жаб, їжаків та птахів. Також існують біопрепарати на основі нематод, що вражають слимаків.

Хімічний контроль при масовій навалі включає використання гранульованих молюскоцидів, які розкладаються в місцях скупчення шкідників, проте важливо уникати їх потрапляння на їстівні частини рослин.