Зернова совка

Зернова совка (Apamea sordens) — це небезпечний шкідник ряду лускокрилих, що належить до родини совок. Доросла комаха — нічний метелик із розмахом крил до 40 мм, що має сіро-буре забарвлення з візерунком із темних плям та ліній.

Гусениця зернової совки досягає довжини до 40 мм і має землисто-сірий колір з трьома світлими смугами вздовж тіла. Її голова зазвичай коричнева, а все тіло вкрите рідкими короткими волосками.

Лялечка комахи має темно-коричневе забарвлення і розміщується у ґрунті на глибині до 8 см. Саме в такому стані шкідник готується до перетворення на імаго протягом весняного періоду.

Життєвий цикл включає одну генерацію на рік. Зимують гусениці старших віків у ґрунті, що дозволяє їм витримувати зимові морози за наявності снігового покриву або рослинних залишків.

Весною гусениці активізуються і переходять до інтенсивного живлення, що робить їх особливо небезпечними для молодих посівів озимих культур у критичні фази розвитку рослин.

Цей шкідник пошкоджує переважно зернові колосові культури, зокрема озиму пшеницю, ячмінь, жито та овес, завдаючи значної шкоди врожайності.

У разі дефіциту основної кормової бази гусениці можуть переходити на кукурудзу або просо, а також пошкоджувати дикі злакові трави, що межують із полем.

Молоді гусениці спочатку вигризають отвори в листках, що значно знижує площу фотосинтезуючої поверхні рослини, сповільнюючи її ріст та розвиток.

Найбільшої шкоди завдають гусениці середніх та старших віків, які вгризаються в стебло рослини, пошкоджуючи точку росту та призводячи до передчасної загибелі стебла.

Висока чисельність шкідника на ранніх етапах вегетації може спричинити зрідження посівів, що в подальшому вимагає значних витрат на пересівання або додаткову обробку.

Літ метеликів зернової совки розпочинається в кінці травня і триває до кінця червня, залежно від погодних умов поточного сезону.

Яйцекладка відбувається на нижній бік листя злакових рослин. Плодючість однієї самиці може сягати кількох сотень яєць, які відкладаються групами.

Ембріональний розвиток триває близько двох тижнів, після чого з яєць виходять гусениці, які починають інтенсивно живитися зеленими частинами рослин.

У серпні гусениці припиняють харчуватися і заглиблюються у ґрунт для проходження періоду діапаузи та зимового спокою.

Відновлення життєдіяльності навесні відбувається при прогріванні ґрунту до температур, які є оптимальними для розвитку личинок, зазвичай це відбувається на початку фази кущення.

Ознакою присутності шкідника на полі є поява нерівномірно об'їдених країв листків, які виглядають як результат дії гризучого ротового апарату.

При пошкодженні внутрішньої частини стебла спостерігається в’янення центрального листка, який згодом жовтіє та засихає.

У період колосіння частим симптомом є білоколосість, коли колос стає білим, порожнім і не формує повноцінного зерна через переривання живлення стебла.

Наявність екскрементів гусениць на поверхні ґрунту під пошкодженими рослинами є прямим підтвердженням активності шкідника.

Осередки пошкоджень можуть поступово розширюватися, утворюючи лисини на полі, що добре помітно при візуальному обстеженні посівів.

Агротехнічні методи, такі як глибока зяблева оранка, є фундаментом захисту, оскільки вони знищують місця перебування гусениць і лялечок у ґрунті.

Важливим заходом є дотримання сівозміни, що обмежує накопичення шкідника на полях після попередників, які є кормовими для даного виду.

Хімічний захист передбачає використання інсектицидів контактно-кишкової дії, коли чисельність гусениць перевищує встановлений економічний поріг шкодочинності.

Необхідно проводити моніторинг полів із використанням феромонних пасток, що дозволяє вчасно виявити початок льоту метеликів та спланувати захисні заходи.

• Використання інсектицидних протруйників насіння перед посівом.
• Видалення бур'янів злакового типу навколо посівів для зменшення резервацій шкідника.
• Біологічні методи боротьби з використанням природних ворогів.