Мигдалевий довгоносик

Мигдалевий довгоносик (Anthonomus amygdali) належить до родини довгоносиків (Curculionidae). Цей жук має невеликий розмір, зазвичай близько 3-4 міліметрів, що робить його важкопомітним на фоні кори.

Зовнішній вигляд комах характеризується видовженою головотрубкою та буро-сірим забарвленням, яке забезпечує чудовий камуфляж на гілках мигдалю.

Тіло вкрите дрібними лусочками, колір яких може варіюватися залежно від віку особини. Личинки мають вигнуту форму, білий колір і розвиваються безпосередньо всередині тканин рослини.

Зимують дорослі особини у стадії імаго, ховаючись під корою, у тріщинах стовбурів або в опалому листі, що дозволяє їм витримувати зимові морози.

Активність комах починається з першим весняним теплом, коли вони переходять до живлення вегетативними частинами рослин.

Основним господарем шкідника є мигдаль звичайний. У разі дефіциту кормової бази довгоносик може пошкоджувати й інші види кісточкових культур, що вирощуються в саду.

Найбільшої шкоди завдають личинки, які виїдають внутрішню частину бруньок, знищуючи зачатки квіток і майбутнього врожаю.

Пошкоджені бутони в'януть, засихають і не розкриваються. Це призводить до значного зниження рівня плодоношення, а іноді й до повної втрати врожаю на окремих гілках.

Дорослі жуки також пошкоджують листя, вигризаючи в ньому отвори, проте цей тип шкоди є вторинним порівняно зі збитками, яких завдає личинка генеративним органам.

Хронічне пошкодження дерев довгоносиком послаблює їхній імунітет, що робить рослини вразливішими до інших інфекційних захворювань.

Біологічний цикл розвитку мигдалевого довгоносика синхронізований із фенофазами розвитку мигдалю. Вихід жуків із зимівель відбувається під час набрякання бруньок.

Період розмноження припадає на весняні місяці. Самки відкладають яйця в бруньки, що починають розпускатися, використовуючи свій хоботок для створення отворів.

Розвиток личинки триває протягом кількох тижнів, під час яких вона повністю споживає вміст бутона, забезпечуючи собі харчування для окукливания.

Окуклення відбувається безпосередньо всередині пошкодженої бруньки, яка часто стає сухим "будиночком" для комахи, що розвивається.

Поява нового покоління імаго зазвичай припадає на кінець весни або початок літа, після чого жуки переходять до живлення листям та готуються до періоду спокою.

Первинною ознакою зараження є поява дрібних, ледь помітних проколів на молодих бруньках, через які проступає сік рослини.

Згодом пошкоджені бутони змінюють колір на більш темний або бурий, втрачають пружність і передчасно засихають, що виглядає як наслідок несприятливої погоди.

Під час розрізання таких бутонів можна виявити личинку або невелику камеру, де відбувався процес перетворення на лялечку.

У періоди сильного розмноження можна помітити масове осипання зав'язі, яка ще не встигла сформуватися, що свідчить про високу чисельність шкідника в саду.

• Засихання бутонів до початку цвітіння.
• Наявність отворів на листках та молодих пагонах.
• Передчасне опадання дрібної зав'язі.
• Виявлення жуків при огляді гілок у вечірній час.

Агротехнічний контроль полягає у видаленні та спалюванні опалого листя, де значна частина популяції жука проводить зимовий період.

Механічне струшування дерев на підстилку рано-вранці, коли жуки малорухливі, дозволяє значно знизити чисельність шкідників без використання пестицидів.

Хімічний захист ефективний у фазі "зеленого конуса", коли шкідники виходять із зимівель, але ще не відклали яйця всередину тканин рослини.

Важливо чергувати препарати з різними діючими речовинами для запобігання виникненню резистентності у популяції довгоносика.

Застосування біологічних методів включає розведення природних ворогів, таких як хижі комахи або використання мікробних препаратів проти личинок.