Клоп-антокоріс

Рід Anthocoris належить до родини клопів-крихіток (Anthocoridae) ряду напівтвердокрилих. Це дрібні комахи розміром 2–5 мм, які мають овальну форму та забарвлення від світло-коричневого до чорного.

Дорослі особини мають добре розвинені крила, завдяки чому вони швидко пересуваються по рослинах у пошуках здобичі. Їхній ротовий апарат представлений коротким хоботком для живлення.

Личинки антокорисів зовні подібні до дорослих особин, проте не мають крил і часто вирізняються яскравим оранжево-бурим кольором, що робить їх помітними на зеленому фоні.

Яйця комах розміщуються безпосередньо всередині тканин молодих пагонів або листків, що робить їх практично непомітними для візуального огляду під час обстежень.

Хоча ці комахи відомі як активні хижаки, важливо пам'ятати про їхню здатність до зоофітофагії, коли за відсутності основної їжі вони можуть пошкоджувати рослини.

Антокориси не належать до небезпечних шкідників, оскільки їхній основний раціон складають дрібні членистоногі, зокрема попелиці, трипси, павутинні кліщі та яйця інших шкідників.

Шкода від них виникає лише в екстремальних ситуаціях, коли через посуху або відсутність жертв вони починають споживати соки рослин, виснажуючи молоді пагони та зав'язі.

Об'єктами їхньої присутності найчастіше стають плодові дерева, ягідники та деякі польові культури, де вони допомагають контролювати чисельність справжніх шкідників.

Це пошкодження зазвичай має вигляд мікроскопічних крапок, які не завдають критичної шкоди врожаю, на відміну від діяльності комах, яких вони винищують.

Економічна ефективність цього роду для агрономії виражається у зниженні потреби в хімічних інсектицидах завдяки природному стримуванню популяцій шкідливих видів.

Зимують імаго у затишних місцях: під корою дерев, у сухій траві або рослинних рештках, що дає їм змогу успішно переживати навіть суворі зими.

Навесні з початком стабільного потепління комахи активізуються та переходять до живлення, концентруючись на місцях найбільшого скупчення ранніх шкідників.

Протягом вегетаційного сезону антокориси дають кілька поколінь, причому пік їхньої чисельності часто збігається з масовим розмноженням шкідливих видів комах.

З настанням осінніх холодів та скороченням світлового дня дорослі особини залишають кормові рослини та шукають місця для діапаузи на зимовий період.

Тривалість розвитку одного покоління залежить від температури повітря, причому в спекотні літні місяці цикл розвитку суттєво скорочується, прискорюючи приріст популяції.

Найпершою ознакою присутності антокорисів є візуальне спостереження самих хижаків безпосередньо всередині або поруч із колоніями попелиць чи трипсів.

Пошкоджені тканини рослин мають вигляд точкових некрозів, проте виявити їх важко, оскільки вони зливаються з іншими механічними пошкодженнями листя.

Про ефективну роботу цих комах свідчить швидке зменшення чисельності популяції шкідників на окремих гілках або листках без втручання агронома.

Личинки, які пересуваються молодими пагонами, є надійним індикатором того, що на ділянці відбувається активне саморегулювання чисельності шкідливих комах.

Моніторинг із використанням пасток або методу обтрушування рослин дозволяє точно визначити щільність популяції антокорисів для оцінки біологічного захисту.

Антокорис є корисним компонентом агроценозу, тому цілеспрямована боротьба з ними вважається контрпродуктивною та економічно невиправданою практикою.

Основна стратегія захисту передбачає уникнення використання токсичних інсектицидів широкого спектра, які вбивають корисну ентомофауну разом зі шкідниками.

Рекомендується впроваджувати елементи інтегрованого захисту, обираючи препарати, що мінімально впливають на корисних хижих клопів та інших ентомофагів.

Створення сприятливих умов для проживання антокорисів, наприклад, через висадку медоносних рослин або збереження крайових смуг, підвищує їхню ефективність.

Дотримання раціонального графіка обробок дозволяє зберегти природну популяцію антокорисів, які забезпечують безкоштовний біологічний контроль врожаю.