Аноксiя волохата

Аноксія волохата (Anoxia villosa) — жук родини пластинчастовусих, що належить до групи хрущів. Дорослі особини мають тіло завдовжки близько 20 мм.

Головною зовнішньою ознакою є густе жовтувате волосся, яким вкрита верхня частина тіла комахи, що надає їй характерного вигляду.

Статевий диморфізм виражений у довжині булави вусиків, яка у самців помітно довша, що допомагає у визначенні видової належності.

Личинки мають біле забарвлення, м'яке тіло та три пари ніг, типових для представників родини Scarabaeidae. Голова личинки добре розвинена та має міцні щелепи.

Виявлення личинок у ґрунті часто відбувається під час перекопування ділянок, де вони перебувають у зігнутому стані в прикореневій зоні рослин.

Дорослі жуки пошкоджують листя багатьох деревних та чагарникових порід, об'їдаючи їх по краях або роблячи отвори, що знижує асиміляційну здатність рослин.

Найбільшу загрозу становлять личинки, які живуть у ґрунті протягом кількох років і інтенсивно живляться корінням культурних рослин.

Під удар потрапляють посіви зернових, коренеплоди цукрових буряків та картоплі, а також молоді посадки плодових культур у розсадниках.

Пошкоджені рослини відстають у рості, втрачають тургор і з часом гинуть, що призводить до появи «плішин» на полях та городніх ділянках.

Збитки від діяльності личинок зростають на легких піщаних ґрунтах, де комахи вільно пересуваються у пошуках джерел живлення.

Льот жуків зазвичай розпочинається на початку літа і триває до липня. Це період найбільшої активності імаго, коли вони розмножуються.

Жуки ведуть прихований спосіб життя, проявляючи активність переважно у вечірні та нічні години, тому їх рідко можна побачити вдень.

Життєвий цикл аноксії є тривалим, оскільки розвиток одного покоління займає від двох до трьох років залежно від умов середовища.

Зимують личинки в ґрунті на значній глибині, де вони перечікують несприятливі погодні умови до настання весняного тепла.

Весняна активізація шкідника збігається з фазою проростання насіння та розвитку перших справжніх листків у багатьох польових культур.

Основним сигналом про наявність шкідника є виявлення хворих рослин, що раптово в’януть, незважаючи на регулярне поливання.

Викопування таких рослин виявляє пошкоджену кореневу систему, яка виглядає об’їденою, з частковою відсутністю дрібних коренів.

Наявність самих личинок у прикореневому шарі ґрунту є беззаперечним доказом причини загибелі сільськогосподарської культури.

Пошкодження надземної частини дерев та кущів у вигляді обгризеного листя вказує на присутність дорослих комах у найближчій зоні.

Масове виявлення комах у вечірній час біля штучних джерел світла свідчить про активну фазу льоту та початок періоду відкладання яєць.

Система захисту базується на глибокій зяблевій оранці, яка механічно знищує частину популяції личинок, викидаючи їх на поверхню.

Важливо забезпечувати високу агротехнічну культуру, включаючи вчасне знищення бур'янів, що позбавляє личинок додаткового корму.

При високій чисельності личинок рекомендується внесення ґрунтових інсектицидів, які створюють захисний бар’єр для кореневої системи.

Використання біологічних препаратів, зокрема на основі грибів Beauveria або Metarhizium, є екологічно безпечним та ефективним методом.

• Застосування сівозмін з культурами, нестійкими до шкідника.
• Використання світлових пасток для масового вилову імаго.
• Проведення контрольних розкопок для моніторингу популяції.