Анхоменус спинний

Анхоменус спинний (Anchomenus dorsalis) належить до родини турунів (Carabidae), ряд Твердокрилі. Цей жук має довжину тіла від 6 до 8 мм і вирізняється металевим блиском.

Комаха має сплощене тіло, що дозволяє їй легко рухатися в ґрунті. Переднеспинка зазвичай рудувато-коричнева, на надкрилах є характерний світлий малюнок у формі плями.

Личинки мають розвинені ноги та щільні покриви, що дозволяє їм активно пересуватися в орному шарі землі в пошуках джерел живлення.

Біологічний цикл включає повне перетворення, причому зимують переважно дорослі жуки, які ховаються в рослинних рештках або верхніх шарах ґрунту.

Вид віддає перевагу вологим місцям, але може активно мігрувати на сільськогосподарські поля у пошуках свіжих пагонів рослин у весняний період.

Хоча більшість турунів вважаються корисними ентомофагами, Анхоменус спинний за несприятливих умов може переходити на живлення культурними рослинами.

Він пошкоджує переважно молоді сходи зернових культур, цукрових буряків та інших городніх культур у фазі проростання зерна або появи перших справжніх листків.

Личинки та імаго виїдають частину зернівок, перегризають коріння або стебла біля поверхні ґрунту, що призводить до загибелі молодих проростків.

Найбільшої шкоди фіксують на полях з мінімальною обробкою ґрунту, де зберігається багато органічних залишків, що слугують укриттям для популяції.

Пошкоджені рослини стають більш вразливими до патогенів, що призводить до вторинного зараження кореневими гнилями та випадіння значної частини посівів.

Активізація шкідника починається ранньою весною, коли температура ґрунту стабільно перевищує позначку у 8–10 градусів тепла.

Найбільша шкодочинність спостерігається протягом перших тижнів після появи сходів, коли тканини молодих рослин ще дуже ніжні та легкодоступні для комах.

Влітку активність жуків знижується через спеку та нестачу вологи, вони переходять до нічного способу життя, ховаючись у глибоких тріщинах ґрунту.

Восени спостерігається додаткова активність перед зимівлею, проте цей період має менше значення для економічного збитку в порівнянні з весняним.

Комахи ретельно обирають місця для зимівлі, переміщуючись до країв полів, лісосмуг або ділянок з густим травостоєм, де забезпечується захист від низьких температур.

Первинною ознакою наявності шкідника є виникнення розріджених ділянок на полі, де сходи рослин виглядають пошкодженими або повністю знищеними.

При ретельному огляді на стеблах можна виявити характерні вигризи, а при викопуванні проростків — пошкодження зерна, яке вже майже повністю з’їдене.

Вранішні огляди посівів дозволяють виявити самих комах, які виходять на поверхню для живлення, особливо якщо спостерігається підвищена вологість повітря.

Навколо пошкоджених рослин часто можна помітити дрібні ходи в ґрунті, залишені личинками, що є прямим доказом присутності цього виду.

Зів'ялі або «підрізані» рослини на фоні загалом здорового посіву вказують на локалізацію вогнища розмноження шкідника в конкретній частині поля.

Агротехнічні заходи, такі як якісна передпосівна культивація та боротьба з бур'янами, є базовими для зниження чисельності популяції.

Дотримання сівозміни дозволяє уникнути накопичення шкідників, оскільки багаторічні трави та зернові культури є найбільш привабливими для даного виду.

• Протруювання насіння інсектицидами системної дії.
• Глибока зяблева оранка для знищення місць зимівлі.
• Використання хімічних інсектицидів при перевищенні порогу шкодочинності.

Застосування інсектицидних обробок по вегетації слід проводити з урахуванням видового складу комах, щоб не знищити корисну ентомофауну.

Постійний моніторинг стану посівів та використання пасток дозволяє приймати оперативні рішення про доцільність застосування засобів захисту рослин.