Анагірус псевдококкі

Анагірус псевдококкі (Anagyrus pseudococci) належить до ряду перетинчастокрилих, родини енциртид. Це високоспеціалізований паразит, що має дуже малі розміри тіла — приблизно півтора-два міліметри.

Забарвлення дорослих комах переважно жовтувато-коричневе. Самці та самки відрізняються будовою вусиків: у самців вони довші, з густими волосками, що допомагає їм у пошуку самок.

Личинки цього виду проходять свій життєвий цикл безпосередньо всередині тіла борошнистого червеця, який є їхнім основним господарем для живлення та розвитку.

Цей мікроскопічний ентомофаг є одним із найважливіших агентів біологічного контролю в сучасних програмах захисту рослин у багатьох країнах світу.

Через свої крихітні розміри комаха залишається непомітною для людського ока під час проведення польових робіт, тому її діяльність оцінюють за наслідками зменшення кількості шкідників.

Анагірус псевдококкі не є шкідником рослин, навпаки — це корисний організм. Він ефективно вражає цитрусового борошнистого червеця, який завдає величезної шкоди культурам.

Головними об'єктами, на яких працює цей ентомофаг, є виноградники, цитрусові насадження, а також декоративні рослини в умовах закритого та відкритого ґрунту.

Борошнистий червець, якого контролює анагірус, висмоктує сік із листків та молодих пагонів, що призводить до деформації рослин, опадання зав’язі та значного зниження врожайності.

Окрім прямої шкоди, червеці виділяють солодку падь, на якій оселяються сажисті грибки, що повністю псують товарний вигляд плодів та якість виноградної ягоди.

Застосування анагіруса дозволяє стримувати чисельність шкідників на рівні, який не викликає економічно відчутних втрат для господарства.

Біологічна активність анагіруса напряму залежить від температури повітря. Найбільш сприятливими для розвитку є температурні показники в межах двадцяти двох — двадцяти восьми градусів тепла.

В умовах теплиць, де підтримується постійний температурний режим, цей ентомофаг здатен розмножуватися протягом усього року, забезпечуючи надійний захист культур.

У відкритому ґрунті період найвищої ефективності припадає на весняно-літній час, коли популяція борошнистого червеця починає активно зростати після зимівлі.

Завдяки коротшому циклу розвитку в порівнянні з господарем, анагірус здатний давати кілька поколінь за один сезон, створюючи потужний тиск на колонії шкідників.

З настанням прохолодної погоди розвиток сповільнюється, і в умовах нашого клімату зимувати комаха може у вигляді дорослої личинки всередині мумії господаря.

Основним візуальним підтвердженням роботи анагіруса є поява «мумій» борошнистого червеця. Після зараження тіло шкідника темніє, стає жорстким та нерухомим.

При детальному огляді на поверхні такої мумії можна побачити характерний вихідний отвір, через який виходить імаго (доросла особина) паразита після завершення розвитку.

Поступове зменшення кількості білих ватоподібних виділень на листках свідчить про те, що популяція шкідника перебуває під контролем природного ентомофага.

Для моніторингу присутності анагіруса на об'єктах часто використовують спеціальні клейові пастки, на які потрапляють імаго, що дозволяє оцінити чисельність корисної комахи.

Стан здоров’я рослин, відсутність ознак пригнічення, пожовтіння чи сажистого нальоту є прямими показниками успішної роботи анагіруса у вашому саду чи теплиці.

Оскільки анагірус є помічником агронома, заходи захисту повинні бути спрямовані на створення сприятливих умов для його поширення та виживання в агроценозі.

Забороняється використання інсектицидів широкого спектра дії в періоди активного виходу імаго анагіруса, оскільки це призводить до масової загибелі корисної ентомофауни.

Якщо виникає потреба в обробках, слід обирати селективні препарати, які мають мінімальну токсичність для паразитоїдних комах (біопрепарати або регулятори росту).

Створення квітучих смуг навколо насаджень забезпечує дорослих комах необхідною їжею — нектаром, що суттєво підвищує тривалість їхнього життя та ефективність пошуку червеців.

Випуски анагіруса потрібно проводити згідно з розробленими схемами, враховуючи ступінь заселеності рослин шкідником та погодні умови конкретного регіону.