Агама

Агами (лат. Agama) — це представники родини Агамові, що належать до ряду Лускаті. У професійній агрономії ці плазуни не класифікуються як шкідники, оскільки вони не вживають у їжу культурні рослини.

Це денні ящірки, які віддають перевагу відкритим, добре прогрітим ділянкам. Їхня роль в агроценозах частіше є позитивною, оскільки вони активно полюють на комах.

Систематично агами характеризуються здатністю до швидкого бігу та зміни кольору шкіри залежно від температурних умов середовища.

Ці тварини мають сплощене тіло та міцні кінцівки, що дозволяє їм легко пересуватися як по грунті, так і по кам’янистих поверхнях або невеликих кущах.

Визначення виду проводиться за морфологічними ознаками, проте в умовах господарства їх часто сприймають як єдину групу тварин, що мешкають у полі.

Пряма шкода для культурних насаджень від агам відсутня, оскільки вони не є фітофагами. Вони не поїдають листя, коріння або плоди сільськогосподарських культур.

Мінімальна небезпека може виникати лише на стадії сходів, коли активні переміщення тварин можуть механічно травмувати ніжні пагони або порушити структуру ґрунту.

У промислових теплицях агами можуть створювати незручності, порушуючи цілісність технічних плівок або пошкоджуючи обладнання під час влаштування своїх сховищ.

Варто враховувати, що їхня присутність на полях свідчить про наявність кормової бази у вигляді комах, тому агами є природними помічниками у боротьбі зі шкідниками.

Будь-які повідомлення про «знищення врожаю агамами» найчастіше є помилковим тлумаченням діяльності інших гризунів або комах на ділянці.

Сезонна активність агам починається з настанням стабільно теплої погоди, зазвичай у другій половині весни, коли температура ґрунту дозволяє їм виходити з зимової діапаузи.

Найбільша чисельність спостерігається протягом літнього періоду, коли умови середовища сприяють високій швидкості метаболізму та активному розмноженню.

Добова активність варіюється залежно від інтенсивності сонця; в спекотні години вони можуть ховатися у нори, уникаючи прямого перегріву.

З настанням осіннього зниження температур активність поступово згасає, і ящірки шукають місця для глибокого залягання на зиму.

Цикл розвитку включає відкладання яєць у добре прогріті ділянки ґрунту, що робить певні частини поля особливо привабливими для них у червні-липні.

Візуальними ознаками присутності є сліди на поверхні пухкого ґрунту, які мають вигляд хвилястих борозен з відбитками кінцівок.

Наявність нір діаметром 2–4 см, розташованих біля країв полів або поблизу кам’яних насипів, вказує на постійне місце мешкання популяції.

Залишки скинутої шкіри після линяння на поверхні ґрунту є беззаперечним доказом того, що агами використовують цю територію для життя.

Присутність ящірок у полі можна помітити за характерним шумом у траві під час їхнього швидкого пересування в момент наближення людини.

Відсутність погризів на листках або стеблах підтверджує, що в даному випадку агами не завдають шкоди рослинам як фітофаги.

Спеціальних заходів контролю проти агам як «шкідників» не існує, оскільки вони не належать до цієї категорії в агрономічній практиці.

Якщо потрібно зменшити їх чисельність, достатньо підтримувати територію в чистоті, прибираючи купи каміння, сміття або суху траву, де вони ховаються.

Використання хімічних засобів є недоцільним та небезпечним для екосистеми, оскільки агами сприяють зниженню кількості комах-шкідників.

Фізичне переміщення особин за межі поля є найбільш екологічним та ефективним методом у разі виникнення проблем у теплицях чи розплідниках.

Загалом рекомендується використовувати агам як природний біологічний чинник регулювання чисельності комах, не вживаючи жодних агресивних заходів.